3969
Поблизу собору Нотр-Дам у Парижі археологи відкрили близько 20 метрів масивної обвугленої стіни, яка може бути одним із найдавніших матеріальних свідчень галльської Лютеції. Якщо попереднє датування підтвердиться, знахідка допоможе переглянути уявлення про те, де саме розташовувалося доримське поселення, з якого виріс сучасний Париж.
Рештки споруди виявили у внутрішньому дворі лікарні Hôtel-Dieu, де тривають роботи з реконструкції. Археологи очікували знайти сліди давніх доріг, житлової забудови або середньовічних конструкцій, однак натрапили на значно старший і масштабніший об’єкт.
Стіна складена з великих кам’яних блоків і перехрещених дерев’яних балок. Подібна конструкція добре відома за галльськими укріпленнями, де поєднання каменю та дерева давало споруді міцність і певну гнучкість.
Попереднє датування деревини охоплює широкий проміжок приблизно від 200 до 10 року до нашої ери. Це означає, що споруда могла існувати ще до остаточного встановлення римського контролю над регіоном.
Поруч зі стіною знайшли залишки дерев’яної споруди, знищеної вогнем, а також галльський наконечник списа. Ще одним важливим об’єктом стала штучна платформа завтовшки близько двох метрів, насипана з піску та гравію.
Сукупність знахідок дає підстави припускати, що тут могло існувати велике укріплення або інша важлива споруда. Французькі археологи вже назвали відкриття значним проривом, хоча остаточна інтерпретація вимагатиме додаткових досліджень.
Історичні джерела пов’язують Лютецію з галльським плем’ям парисіїв. Юлій Цезар згадував поселення у своїх записах про Галльську війну й описував події 52 року до нашої ери, коли галли спалили місто, щоб воно не дісталося римлянам.
Проблема полягає в тому, що переконливих археологічних доказів існування саме доримської Лютеції в центрі сучасного Парижа досі бракувало. Через це частина дослідників припускала, що головне поселення парисіїв могло знаходитися в іншому місці, наприклад у районі сучасного Нантера.
Нова стіна частково заповнює цю прогалину. Якщо вона справді належала великому галльському укріпленню, це означатиме, що важливий центр існував безпосередньо в районі острова Сіте ще до римського міста.
Подальші дослідження мають уточнити вік деревини, функцію споруди та її зв’язок із навколишніми шарами. Для історії Парижа це може стати одним із найважливіших археологічних відкриттів останніх років.
Особливе значення має саме розташування знахідки. Район біля Нотр-Даму традиційно вважають одним із найдавніших осередків Парижа, однак археологічні дані про доримське поселення тут були фрагментарними. Нова споруда може стати рідкісним прямим доказом того, що острів Сіте вже до приходу римлян мав значне укріплене ядро.
Археологи також досліджуватимуть сліди пожежі. Якщо вдасться пов’язати знищення споруди з подіями Галльської війни, це дозволить зіставити матеріальні дані з письмовими свідченнями Цезаря. Такий збіг був би надзвичайно важливим, адже античні тексти часто описують події, для яких важко знайти прямі археологічні підтвердження.
Подальша робота включатиме аналіз деревини, радіовуглецеве датування, вивчення будівельної техніки й порівняння з іншими галльськими укріпленнями. Лише після цього можна буде впевнено сказати, чи йдеться саме про частину доримської Лютеції, але вже зараз знахідка помітно змінює контекст дискусії.
