4063
Нові геофізичні дані з Долини царів знову повернули археологів до гіпотези про невідомі приміщення біля гробниці Тутанхамона. Дослідники повідомляють про аномалії, які можуть відповідати коридорам або камерам за межами відомої частини комплексу, хоча остаточно довести їх штучне походження ще не вдалося.
Гробниця Тутанхамона, позначена як KV62, завжди дивувала єгиптологів своїми невеликими розмірами. Для царського поховання Нового царства вона виглядає незвично компактною, а її планування має риси, які частина фахівців вважає нетиповими для поховання чоловіка-фараона.
Саме на цьому ґрунтується давня гіпотеза єгиптолога Ніколаса Рівза. Ще у 2015 році він припустив, що відома гробниця могла бути лише зовнішньою частиною більшого комплексу, первісно призначеного для цариці Нефертіті.
Тоді на високоякісних сканах стін дослідник побачив лінії, які могли нагадувати замуровані проходи. Пізніші радарні обстеження дали суперечливі результати: одні команди повідомляли про аномалії, інші не знаходили переконливих доказів прихованих камер.
Нинішня хвиля інтересу пов’язана з новим комплексом геофізичних вимірювань. За повідомленнями дослідників, аномальні структури простягаються за межі відомої поховальної камери й можуть включати кілька порожнин на північ від KV62.
Важливо розуміти, що георадар і подібні методи не показують готову фотографію підземного приміщення. Вони лише фіксують зміни щільності, вологості або інших фізичних властивостей середовища, які потім потрібно інтерпретувати.
Саме тому твердження про знайдену усипальницю Нефертіті поки передчасні. Навіть якщо порожнини справді існують, вони можуть бути природними тріщинами, технічними просторами або частиною іншої давньої споруди.
Прихильники гіпотези звертають увагу також на оздоблення гробниці. Частина сцен, пропорцій приміщень і розташування дверей, на їхню думку, краще відповідають жіночому царському похованню, яке могли поспіхом адаптувати після ранньої смерті Тутанхамона.
Щоб отримати остаточну відповідь, археологам потрібне фізичне підтвердження — наприклад, безпечне буріння вузького каналу або інший спосіб заглянути в аномальну зону без пошкодження безцінних розписів.
Якщо приховану царську камеру справді знайдуть, це стане одним із найбільших археологічних відкриттів сучасності. Але на нинішньому етапі правильніше говорити про перспективну гіпотезу, яку нові дані зробили цікавішою, але ще не довели.
Окрему увагу дослідники приділяють тому, як саме була побудована KV62. Її вісь, розташування коридорів і характер переходу між приміщеннями не повністю збігаються з типовими чоловічими царськими гробницями того періоду. Саме ця архітектурна нетиповість давно підживлює версію, що частину комплексу могли створити раніше для іншої особи.
Гіпотеза про Нефертіті особливо приваблива через історичний контекст. Після релігійної революції Ехнатона та короткого правління Тутанхамона Єгипет переживав період швидких політичних змін, а поховальні проєкти могли переробляти поспіхом. Теоретично вже готове або частково готове поховання високопоставленої царської особи могло бути адаптоване після раптової смерті молодого фараона.
Додатковим аргументом для прихильників цієї версії є те, що частина розписів та архітектурних переходів виглядає так, ніби внутрішній простір міг продовжуватися далі. Водночас критики наголошують, що давньоєгипетські майстри часто змінювали плани під час будівництва, тому самі нерівності стін або лінії під штукатуркою ще нічого не доводять.
Найбільш складне питання — як перевірити гіпотезу, не пошкодивши унікальний пам’ятник. Будь-яке свердління або розкриття стіни потребує виняткової обережності, адже навіть невелика помилка може завдати непоправної шкоди розписам і мікроклімату гробниці.
Саме тому єгиптологи дедалі більше покладаються на неінвазивні методи: георадар, тепловізійні вимірювання, мюонну томографію та високоточне 3D-сканування. У майбутньому поєднання кількох технологій може дати достатньо впевнену картину, щоб вирішити, чи варто переходити до фізичної перевірки.
