2362
Гігантський плоский айсберг, який у серпні відколовся від льодовика Пітерманн на північному заході Гренландії, пережив пряме зіткнення з невеликим островом і не розпався. Супутники Landsat і Sentinel простежили його шлях від моменту відколювання до удару об Joe Island, а площа льодової брили на старті перевищувала 76 квадратних кілометрів.
Льодовик Пітерманн — один із найбільших морських льодовиків Гренландії. Його плаваючий язик виходить у фіорд і стримує частину потоку льоду з внутрішньої частини льодовикового щита до океану.
Відколювання айсбергів для таких льодовиків є природним процесом, особливо влітку. Проте великі події уважно відстежують, оскільки зміни плаваючої частини можуть впливати на стабільність льодовика.
Новий айсберг уперше помітили 4 серпня за даними європейського супутника Sentinel-1. На момент відділення він мав площу трохи більше 76 квадратних кілометрів.
Це стало найбільшим відколюванням від будь-якого арктичного льодовика з 2020 року. Для самого Пітерманна подія була найбільшою з 2012 року, коли від нього відокремилася крижана брила площею приблизно 130 квадратних кілометрів.
Після відколювання айсберг почав рухатися через фіорд у напрямку протоки Нерса. Великі плоскі айсберги такого типу іноді називають «крижаними островами» через їхню форму та розміри.
24 серпня Landsat 9 зафіксував момент, коли крижана брила притиснулася до Joe Island. Незважаючи на удар і контакт із береговою лінією, айсберг зберіг основну форму.
Дослідники продовжують відстежувати його рух супутниками. У протоках на північ від Гренландії великі айсберги можуть на деякий час застрягати між островами або морським льодом, а потім знову продовжувати дрейф.
Сам по собі відкол не можна автоматично називати наслідком зміни клімату: айсберги є частиною природного життєвого циклу льодовиків. Водночас довготривалі зміни швидкості руху, товщини й площі льодовикових язиків важливі для оцінки стабільності Гренландського льодовикового щита.
Саме тому супутниковий моніторинг таких подій дає більше, ніж ефектні фотографії. Послідовність знімків дозволяє вимірювати швидкість руху льоду, розміри тріщин, швидкість втрати площі та реакцію льодовика після великих відколювань.
https://www.sciencedaily.com/releases/2026/09/260904000316.htm
