4259
Повернення Mitsubishi Pajero у 2027 модельному році знову створило прямого суперника для Toyota Land Cruiser Prado 250. Обидві моделі використовують рамну конструкцію, мають справжній повний привод і орієнтуються на сімейних покупців, яким потрібен автомобіль не лише для міста, а й для буксирування, поганих доріг та реального бездоріжжя. Проте технічна філософія у них помітно відрізняється: Mitsubishi робить ставку на дизель, систему Super Select 4WD-II та S-AWC, тоді як Toyota пропонує ширший набір моторів залежно від ринку й спирається на платформу GA-F.
За габаритами суперники майже однакові. Новий Pajero має довжину близько 4920 мм, ширину 1925 мм і висоту приблизно 1910 мм, а колісна база становить 2870 мм. Prado 250 має довжину близько 4925 мм, ширину приблизно 1980 мм і колісну базу 2850 мм. Тобто Toyota трохи ширша, а Mitsubishi має дещо довшу базу й вузькіший кузов, що може бути зручніше на тісних лісових дорогах і міських парковках.
Pajero повернувся до класичної ladder-frame архітектури, спорідненої з новим Triton/L200. Спереду використовується незалежна двоважільна підвіска, позаду — жорсткий міст із п’ятиважільною схемою. На старті головним двигуном є 2,4-літровий дизель 4N16 із турбіною змінної геометрії, який розвиває близько 201 к. с. та 480 Нм і працює з восьмиступеневим автоматом.
Prado потужніший на частині ринків, але Pajero робить ставку на тягу й економічність
Land Cruiser 250 залежно від країни може комплектуватися 2,4-літровим бензиновим турбомотором, 2,8-літровим дизелем або гібридною силовою установкою. Наприклад, на окремих азійських ринках 2,4-літровий бензиновий двигун розвиває близько 277 к. с. і 430 Нм, тобто помітно перевершує Mitsubishi за потужністю, хоча дизель Pajero має більший крутний момент.
Для важкого бездоріжжя характеристики на папері не дають повної відповіді. Pajero використовує Super Select 4WD-II, яка традиційно дозволяє працювати у кількох режимах повного приводу, а S-AWC координує тягу, гальма та стабілізацію. Toyota має власну дуже зрілу систему повного приводу, понижувальну передачу, блокування та електронні позашляхові помічники залежно від комплектації.
Prado 250 уже має реальну статистику експлуатації та відомі кути, кліренс і можливості різних версій. Новий Pajero ще тільки виходить на ринки, тому частину остаточних характеристик доведеться перевіряти у незалежних тестах. Саме тому робити категоричний висновок про кращу прохідність лише за прес-релізами зарано.
Вибір може визначити ціна та характер експлуатації
Toyota має надзвичайно сильну репутацію, велику дилерську мережу й високу залишкову вартість. За це покупець часто платить більше вже на старті. Mitsubishi, якщо збереже традиційне цінове позиціонування, може запропонувати схожий формат рамного семимісного SUV дешевше, особливо на ринках, де Pajero збирається ближче до покупця, а Prado імпортується з Японії.
Для далекої трасової експлуатації та важких умов дизельний Pajero з 480 Нм виглядає дуже логічно. Для покупця, який хоче ширший вибір моторів, перевірену платформу GA-F і сильну ліквідність, Prado залишається очевидним орієнтиром. Обидві машини фактично повертають конкуренцію у сегмент, де останні роки Toyota майже не мала прямого японського суперника.
Тому головна новина тут не в тому, яка модель «краща», а в самому поверненні вибору. Покупець знову може порівнювати два справжні рамні японські позашляховики, а не вибирати між Prado та численними дорожніми кросоверами.
