3726
Сезон танення морського льоду в Арктиці за час супутникових спостережень став приблизно на 40 днів довшим. Дослідники проаналізували дані з 1979 до 2023 року й встановили, що головна зміна відбулася не лише через більш ранній початок весняного танення, а передусім через дедалі пізніше осіннє замерзання океану.
Приблизно 34 дні із загального подовження сезону припадають саме на пізніше формування нового льоду восени, тоді як весняне танення в середньому починається приблизно на сім днів раніше.
Найбільш різка зміна відбулася у 2000–2009 роках. За цей період сезон танення подовжився приблизно на 25 днів. Після 2010 року середня тривалість перестала так швидко зростати й становила близько 108 днів, хоча показники окремих років продовжували сильно коливатися.
Вчені пов’язують це з енергетичним балансом Арктики. Коли морського льоду стало менше, оголилася темна поверхня океану, яка поглинає значно більше сонячної енергії, ніж світлий лід. Накопичене за літо тепло довше утримувалося у воді й затримувало осіннє замерзання.
Після 2010 року важливішу роль почали відігравати хмари, шторми, вітри й особливості погоди конкретного сезону. Дослідники помітили, що в окремих районах хмарність зменшувала надходження сонячного випромінювання до поверхні океану, частково стримуючи подальше подовження сезону.
Це не означає, що стан Арктики стабілізувався. Сучасний морський лід залишається значно тоншим і молодшим, ніж кілька десятиліть тому, а зимовий максимум льодового покриву у 2026 році знову опинився серед найнижчих за весь час супутникових спостережень.
