2627
Пожежі в Амазонії зазвичай сприймають як сучасну проблему, пов’язану з вирубуванням лісів і великим сільським господарством, але аналіз давніх ґрунтів показав значно довшу історію людського використання вогню. Дослідники простежили шари деревного вугілля, рослинні рештки й зміни в складі рослинності та дійшли висновку, що люди впливали на окремі ділянки тропічного лісу вогнем уже приблизно 10 тисяч років тому. Водночас характер цих давніх пожеж суттєво відрізнявся від сучасного: вони були локальнішими, повторюваними й вписувалися в мозаїчне управління ландшафтом.
Амазонський ліс у природному стані погано пристосований до частих сильних пожеж. Вологий мікроклімат і щільний полог зазвичай стримують поширення вогню, а багато місцевих дерев не мають таких захисних адаптацій, які характерні для саван або сухих лісів. Саме тому систематичні шари вугілля в ґрунтах є важливою підказкою: якщо вогонь неодноразово з’являється в одному місці протягом тисячоліть, потрібно розрізнити природні блискавки, кліматичні коливання й людську діяльність.
Команда датувала окремі шари деревного вугілля й поєднала їх із палеоекологічними показниками. Частина найдавніших слідів належить до раннього голоцену, коли людські групи вже освоювали Амазонію після завершення льодовикової епохи. Поряд із вугіллям дослідники аналізували пилок та інші рослинні мікрорештки, щоб побачити, як змінювалася рослинність до й після повторюваних пожеж.
Картина вказує на те, що давні громади могли використовувати невеликі контрольовані вогнища для очищення ділянок, підтримання відкритіших просторів, полегшення полювання та вирощування корисних рослин. У деяких районах вогонь поєднувався з формуванням антропогенних темних ґрунтів terra preta, багатих на вуглець, органічні рештки й поживні речовини. Такі ґрунти свідчать про тривале повторне використання окремих територій.
Ключова відмінність між давнім і сучасним режимом полягає в масштабі. Стародавні громади не створювали суцільних фронтів вогню на сотні або тисячі квадратних кілометрів. Ландшафт залишався мозаїчним: одні ділянки регулярно очищувалися, інші залишалися вологими й лісистими, а межі між ними змінювалися. Сучасні пожежі часто виникають після масштабної вирубки або деградації лісу, швидше виходять з-під контролю й можуть повторюватися з інтервалами, яких екосистема не витримує.
Автори наголошують, що факт давнього використання вогню не можна трактувати як аргумент на користь сучасного спалювання Амазонії. Навпаки, дослідження показує, що людський вплив має довгу й різноманітну історію, а частина сучасної рослинності та ґрунтів може бути спадщиною багатотисячолітнього управління корінних народів, яке суттєво відрізнялося від індустріального знеліснення.
https://phys.org/news/2026-08-human-driven-amazonian-forest-years.html
