1155
Скамʼяніла кістка, знайдена ще наприкінці 1990‑х років на північному сході Японії, виявилася решткою одного з найменших ігуанодонтних динозаврів, відомих із крейдових морських порід країни. Про це повідомляє команда палеонтологів з Університету Цукуби, яка переосмислила знахідку з формації Асідзава. Результати описано в журналі Paleontological Research, на який звертає увагу видання Sci.News.
Хто такі ігуанодонтії
Ігуанодонтії (Iguanodontia) — це велика група орнітоподних динозаврів від невеликих до гігантських розмірів, приблизно від 2 до понад 10 м завдовжки. Вони існували з пізньої юри до самого кінця крейдового періоду.
За словами Масамі Кондо (Masami Kondo) та його колег, ігуанодонтії мали майже глобальне поширення: їхні рештки відомі з усіх континентів. Азія відігравала важливу роль у їхній еволюції в межах Лавразії, адже обміни фауною відбувалися як між Азією та Північною Америкою, так і між Азією та Європою.
З крейдових відкладів східної та центральної Азії описано велику різноманітність видів ігуанодонтіїв. Зростання кількості знахідок у Японії за останні два десятиліття особливо важливе, оскільки цей регіон був східною окраїною крейдової Лавразії.
Забута кістка з формації Асідзава
Обʼєкт нового дослідження — права грудинна пластинка (стернальна кістка), яку виявили 1999 року поблизу міста Івакі в префектурі Фукусіма. Вона походить із формації Асідзава, що входить до групи Футаба — це товща пісковиків і алевролітів віком близько 90 мільйонів років, відкладених на давньому морському дні.
Після розкопок кістку попередньо віднесли до качкодзьобих динозаврів (хадрозавроїдів) і залишили в колекції, не проводячи детального аналізу понад двадцять років. Лише тепер команда Кондо ретельно її вивчила.
Дослідники встановили, що сокироподібна за формою грудинна пластинка належить не конкретно визначеному виду, а представнику широкої групи стіракостерн (Styracosterna) — це велика гілка всередині ігуанодонтій, до якої входять і хадрозавроїди, і їхні близькі родичі.
Особливості кістки виявилися ближчими до більш «просунутих» ігуанодонтіїв, а не до примітивних форм. Це свідчить, що тварина належала до відносно розвиненої лінії цієї групи.
Невеликий розмір і значення знахідки
Порівнюючи грудинну кістку з відповідними елементами скелета споріднених видів, науковці оцінили довжину тіла динозавра приблизно в 3 м. За прийнятою класифікацією для ігуанодонтіїв це невеликий розмір.
Автори підкреслюють, що ця тварина була помітно меншою за інших ігуанодонтіїв, відомих із тієї ж формації Асідзава. Водночас із Японії відомі й значно більші ігуанодонтії, включно з хадрозавроїдами, які жили в пізній крейді.
Отже, знахідка вказує, що в прибережних екосистемах Східної Азії співіснували ігуанодонтії різних розмірів. Це доповнює уявлення про різноманітність давніх прибережних спільнот і підтверджує, що крейдові узбережжя Японії були складними, багаторівневими екосистемами з різними травоїдними динозаврами.
Дослідники вважають, що подальші знахідки з формації Асідзава та інших морських відкладів Японії допоможуть краще зрозуміти, як змінювалися ігуанодонтії в прибережних середовищах наприкінці мезозою.
У Японії виявили одного з найменших родичів качкодзьобих динозаврів з’явилася спочатку на Цікавості.
