1793
Індонезійський архітектор Андра Матін спроєктував у Бінтаро, приблизно за 35 кілометрів від Джакарти, приватний чорний будинок майже без видимих вікон. Вузькі прорізи, озеленення, вода та відкрите планування забезпечують природне світло й вентиляцію, водночас зберігаючи приватність власниці.
Як повідомляє Channel NewsAsia, замовниця придбала сусідню ділянку поруч із будинком, у якому жила раніше, збільшивши площу території до 300 квадратних метрів. Вона звернулася до Матіна з проханням створити «маскулінний будинок», що стало однією з визначальних рис проєкту.
Приватність і природне охолодження
Темний фасад і дах будинку майже зливаються в єдину поверхню, а віконні отвори залишаються малопомітними. За словами Матіна, власниця дуже цінує приватність, тому архітектори намагалися відмовитися від звичайних вікон. Для будівництва використали пігментований бетон і деревину Yellow Balau, обрані за зовнішній вигляд, довговічність та стійкість до погодних умов.
Суворий вигляд будівлі пом’якшує смуга зелені перед фасадом, яка виконує роль живої огорожі. Усередині облаштовано вертикальний сад і вузький басейн. Вода та рослини допомагають підтримувати прохолоду в житловій зоні без кондиціонування, що важливо в умовах спеки й вологості Джакарти.
Простір для щоденного життя
Житлову зону першого поверху відкрили до зовнішнього простору, забезпечивши доступ світла, повітря та видів на зелень. У будинку також передбачили внутрішні порожнини та переходи, схожі на містки: вони створюють відчуття більшого простору у вузькій будівлі. Під амфітеатральними сходами біля басейну приховано службову зону та кімнату для домашньої помічниці.
У дитячій кімнаті на другому поверсі облаштовано мезонін, який використовується як ігрова зона. Третій рівень спочатку задумували для зустрічей із друзями та родиною: там є напіввідкрита зона відпочинку і невеликий занурювальний басейн. Згодом основне спілкування родини перемістилося до вітальні на першому поверсі, а дах почали також використовувати для сушіння одягу.
