1722
Ідея сфери Дайсона — гігантської конструкції, що повністю збирає енергію зорі, — давно вважається одним із найяскравіших сценаріїв пошуку розвинених інопланетних цивілізацій. Але новий аналіз, описаний у матеріалі Popular Science, показує: дві багатообіцяльні цілі виявилися звичайними зорями, а не мегаструктурами інопланетян.
Що таке сфера Дайсона і як її шукали
Концепцію сфери Дайсона у 1960 році запропонував фізик Фрімен Дайсон (Freeman Dyson). У найпростішому варіанті це не суцільна оболонка, а система орбітальних установок, які поглинають випромінювання зорі, перетворюють його на енергію і знову випромінюють у вигляді тепла.
Хоча сам Дайсон колись називав свою статтю «жартом», він підкреслював, що технічні деталі ідеї залишаються коректними. Сьогодні багато астрономів вважають пошук таких мегаструктур одним із найпростіших способів виявити техносигнатури — ознаки діяльності розвинених цивілізацій.
Робоча гіпотеза проста: справжня сфера Дайсона мала б випромінювати надлишкове тепло у середньому інфрачервоному діапазоні. Тому астрономи шукають зорі, які виглядають занадто тьмяними у видимому світлі, але мають підозріло сильний інфрачервоний потік.
Проєкт Hephaistos і підозрілі червоні карлики
У межах проєкту Hephaistos в Уппсальському університеті в Швеції команда, до якої входить астрофізик Андреас Корн (Andreas Korn), проаналізувала близько 1 мільйона зір у радіусі приблизно 1000 світлових років від Землі.
Використовуючи дані європейського супутника Gaia та інфрачервоного огляду NASA WISE, дослідники відібрали об’єкти з «незвичними інфрачервоними властивостями» — низьким оптичним потоком і підвищеним інфрачервоним. Саме таку сигнатуру вони очікували від потенційної сфери Дайсона.
Найпереконливішими кандидатами стали дві тьмяні зорі типу M — червоні карлики, невидимі неозброєним оком і віком у кілька мільярдів років. Їхні характеристики добре вкладалися в очікуваний профіль «зорі, яка трохи надто тьмяна у видимому діапазоні та має значну кількість відпрацьованого тепла в інфрачервоному».
Як Джеймс Вебб розв’язав загадку
Щоб перевірити ці підозри, команда звернулася до одного з найпотужніших інструментів сучасної астрономії — космічного телескопа Джеймса Вебба (JWST). Його висока роздільна здатність у інфрачервоному діапазоні дозволяє розрізняти об’єкти, які для попередніх оглядів зливалися в одну пляму.
Спостереження JWST показали, що жодна з двох зір не приховує навколо себе мегаструктуру. Обидві виявилися цілком типовими червоними карликами, а «надлишкове» інфрачервоне випромінювання пояснюється тим, що в даних WISE світло від цих зір змішалося з випромінюванням фонових галактик.
За словами Корна, WISE дає лише грубе зображення, тому фотони від далекої галактики та від переднього карлика виявилися «змішаними», і їх неможливо було розрізнити. Натомість JWST дозволив відокремити сигнал галактики від сигналу зорі й проаналізувати їх окремо.
Проблема фонових галактик і майбутні пошуки
Це не перший випадок, коли проєкт Hephaistos стикається з подібною плутаниною. З часом виявилося, що значна частина кандидатів на сфери Дайсона насправді є зорями, чиє випромінювання спотворюють або підсилюють далекі галактики на тлі.
Попри розчарування для тих, хто сподівався на швидке виявлення інопланетних мегаструктур, результати підкреслюють гнучкість і точність JWST у перевірці таких екзотичних гіпотез. Телескоп дозволяє не лише шукати нові об’єкти, а й «очищати» списки підозрюваних від помилкових збігів.
Астрономи сподіваються, що майбутні середньоінфрачервоні телескопи, зокрема Гігантський Магелланів телескоп, які мають запрацювати у 2030-х роках, ще краще впораються з відокремленням близьких зір від фонових галактик. До того часу полювання на сфери Дайсона триватиме, а кожне нове спростування допомагатиме вдосконалювати методи пошуку техносигнатур.
Бажаючі можуть глибше зануритися в тему сфер Дайсона та пошуку позаземних цивілізацій у відео за цим посиланням: .
Телескоп Джеймса Вебба спростував дві підозри на сферу Дайсона з’явилася спочатку на Цікавості.
