1722
Дослідження хвороби Альцгеймера дедалі частіше виходять за межі відомої історії про накопичення бета-амілоїду в мозку. Науковці вивчають судини, запалення, генетичні фактори та роботу клітин, які підтримують нервову тканину. Нова робота привернула увагу до білка фібронектину: його надлишок може бути пов’язаний із пошкодженням гематоенцефалічного бар’єра — системи, яка захищає мозок від небажаних речовин у крові.
Гематоенцефалічний бар’єр утворений клітинами навколо кровоносних судин мозку. У нормі він пропускає кисень і поживні речовини, але обмежує проникнення токсинів, мікроорганізмів та інших сполук, здатних зашкодити нервовій тканині. При хворобі Альцгеймера цей захист може ставати більш проникним.
Дослідники припускають, що одним із чинників такого порушення є надмірне накопичення фібронектину. У звичайних умовах цей білок потрібен для відновлення тканин і нормальної роботи судин. Проблема виникає тоді, коли його стає забагато навколо судин мозку.
У новій роботі вчені простежили механізм, який може бути пов’язаний із генетичним варіантом APOE4. Він вважається одним із найсильніших відомих генетичних факторів ризику пізньої форми хвороби Альцгеймера, хоча його наявність зовсім не означає, що людина обов’язково захворіє.
За даними авторів, поєднання APOE4, запальних процесів і бета-амілоїду може стимулювати астроцити — клітини, що оточують судини мозку, — виробляти більше фібронектину. Білок накопичується навколо судин і порушує сигнали, які допомагають підтримувати щільні контакти між клітинами судинної стінки.
Коли ці контакти слабшають, бар’єр стає проникнішим, а речовини з крові отримують більше можливостей потрапляти у мозкову тканину. Це, своєю чергою, може підтримувати запалення і створювати додаткове навантаження на нервові клітини.
Команда перевіряла гіпотезу на різних моделях: посмертних зразках мозкової тканини та спинномозкової рідини людей із хворобою Альцгеймера, культурах людських клітин, тривимірних моделях судин, мишах з APOE4 та даніо-реріо. У всіх цих системах дослідники спостерігали накопичення фібронектину навколо судин.
Особливо важливим стало те, що в експериментальних моделях частину змін вдалося послабити. Коли кількість фібронектину зменшували або блокували один із сигнальних шляхів, пов’язаних із його дією, проникність судин знижувалася, а захисна функція бар’єра частково відновлювалася.
Окремий інтерес викликав ген FN1, який відповідає за вироблення фібронектину. Раніше дослідники виявили рідкісний варіант цього гена зі зниженою функцією. Серед носіїв, які також мали APOE4, ризик хвороби Альцгеймера був нижчим. Проте такі генетичні спостереження потребують додаткового підтвердження і не є підставою для самостійного прогнозування ризику.
Науковці застерігають від надто швидких висновків. Фібронектин потрібен організму, тому повністю блокувати його було б небезпечно. Потенційні майбутні підходи можуть полягати у вибірковому зменшенні патологічного накопичення білка біля судин мозку. Водночас дослідження залишається доклінічним: воно ще не показало, що відновлення бар’єра покращує пам’ять або когнітивні функції у людей.
