1857
Правило про обов’язкові вісім годин сну настільки міцно закріпилося у повсякденних порадах, що будь-яке відхилення від цієї цифри багато людей сприймають як проблему. Однак сучасні дослідження дедалі частіше показують: здоровий сон не можна звести до однієї універсальної норми. Потреба у відпочинку залежить від віку, стану здоров’я, індивідуальних біологічних особливостей, а також від того, наскільки стабільно людина лягає спати й прокидається.
Новий науковий огляд, опублікований у журналі Brain Medicine, звертає увагу на те, що людський сон історично був гнучкішим, ніж популярна схема «вісім годин щоночі». Автори аналізували дані антропології, історії та геноміки, намагаючись зрозуміти, як змінювалися наші звички до появи електричного освітлення, смартфонів і жорсткого робочого графіка.
Зокрема, дослідники звернулися до спостережень за традиційними спільнотами мисливців-збирачів, які живуть без постійного штучного освітлення. У різних роботах середня тривалість їхнього сну становила приблизно 6,4–7,1 години. Науковці наголошують, що ці показники не означають, ніби сучасній людині автоматично достатньо шести годин. Вони лише демонструють, що одна фіксована цифра не може однаково добре описувати потреби всіх людей.
Не менш важливим є час, коли людина спить. Штучне світло у вечірні години може відкладати засинання і зміщувати внутрішній біологічний годинник. Додатковою проблемою стає різниця між буднями та вихідними: протягом робочого тижня люди часто недосипають, а у суботу й неділю намагаються компенсувати нестачу довшим відпочинком. Через це режим постійно коливається, навіть якщо загальна кількість годин за тиждень здається достатньою.
В одному з досліджень, розглянутих авторами огляду, вчені використовували сканування мозку й тіла та молекулярні показники, щоб оцінити зв’язок між тривалістю сну і біологічним старінням органів. Залежно від статі та органа найсприятливіший діапазон перебував приблизно між 6,4 і 7,8 години. Водночас ці результати не слід сприймати як нову жорстку норму.
Офіційні рекомендації також залишаються ширшими. Для більшості дорослих молодого та середнього віку орієнтиром є щонайменше сім годин сну, а в старшому віці рекомендований діапазон дещо змінюється. Ідея нового огляду полягає не у відмові від достатнього відпочинку, а в тому, щоб не оцінювати якість сну винятково за цифрою на годиннику.
Цю думку підтверджують і дані про різні профілі сну. Під час одного з аналізів 770 здорових молодих дорослих науковці виділили кілька типів, які відрізнялися не лише тривалістю відпочинку, а й когнітивними показниками, психологічним станом, використанням засобів для засинання та повсякденними звичками. Виходить, що дві людини можуть проводити в ліжку однаковий час, але відчувати наслідки зовсім по-різному.
Ще масштабніше дослідження за участю понад 88 тисяч людей показало зв’язок між характеристиками сну та великою кількістю захворювань. У багатьох випадках важливими були регулярність режиму, час засинання, ефективність сну та частота нічних пробуджень. Автори при цьому підкреслювали: такі спостереження демонструють асоціації, але не доводять, що саме нерегулярний сон безпосередньо спричиняє конкретні хвороби.
Тому оцінювати власний відпочинок варто ширше. Якщо людина прокидається відпочилою, не відчуває постійної сонливості вдень і має стабільний режим, її оптимальна тривалість сну може відрізнятися від умовних восьми годин. Водночас регулярне недосипання, часті пробудження або виражена денна втома залишаються приводом звернути увагу на якість сну, а за стійких проблем — обговорити їх із лікарем.
