1631
Крихітні мінеральні зерна в метеориті, знайденому в Антарктиді, зберегли магнітний запис із перших 200 тисяч років історії Сонячної системи. Це найдавніший прямий доказ того, що в газопиловій хмарі, з якої формувалося Сонце, вже існувало досить сильне магнітне поле. За оцінкою дослідників MIT, воно було приблизно у 3–12 разів сильніше за сучасне магнітне поле Землі.
Сонячна система починалася як велика хмара газу й пилу близько 4,6 мільярда років тому. Під дією гравітації вона стискалася, оберталася й поступово сплющилася в диск.
У центрі диска сформувалося Сонце, а матеріал навколо став сировиною для планет, астероїдів і комет.
Гравітація безумовно була головною силою цього процесу, але фізики давно підозрюють, що магнітні поля допомагали переносити речовину через диск і керувати темпом акреції.
Проблемою були прямі докази. Магнітний запис легко стирається нагріванням, водними процесами або подальшими зіткненнями.
Команда MIT дослідила метеорит DOM 08006, знайдений 2008 року в гірському районі Dominion Range уздовж Східноантарктичного льодовикового щита.
Цей метеорит вважається одним із найменш змінених відомих зразків. Його матеріал майже не пережив процесів, які могли б переписати первинну історію.
Особливий інтерес становили calcium-aluminum-rich inclusions, або CAI. Це найстаріші тверді частинки Сонячної системи, які сформувалися протягом перших приблизно 200 тисяч років.
Дослідники виділили крихітні CAI й знайшли в них мінерали заліза, здатні зберігати залишкову намагніченість.
Серія лабораторних вимірювань показала, що ці зерна справді несуть давній магнітний сигнал.
За його силою команда оцінила поле ранньої сонячної туманності приблизно в 150–600 мікротесла. Для порівняння, сучасне поле Землі на поверхні становить приблизно 25–65 мікротесла.
Раніше ця сама група знаходила сліди магнітного поля приблизно через два мільйони років після початку формування системи, коли Сонце вже існувало й починали формуватися планети.
Нові зерна переносять доказ ще далі назад — до етапу, коли центральна зоря лише збиралася з газу.
Автори вважають, що магнітне поле могло переносити кутовий момент і допомагати газу рухатися всередину диска. Без цього пояснити швидке формування Сонця лише гравітацією складніше.
Таким чином, у рецепті Сонячної системи було щонайменше два великих інгредієнти: гравітація збирала матеріал, а магнітні поля допомагали організувати його рух.
