779
У розмовах на ділянці ці три слова часто вживають як синоніми: привіз машину гною, розкидав перегній, висипав компост. Насправді це три різні матеріали з різним складом, різними нормами внесення й різними строками. Плутанина між ними — одна з найчастіших причин того, чому морква виростає розгалуженою, а розсада після пересадки жовтіє.
Найпростіше розрізняти їх за ступенем розкладання. Свіжий гній — це те, що щойно вивезли з-під худоби, з соломою чи тирсою й характерним запахом аміаку. Перегній — той самий гній, який пролежав два-три роки й перетворився на однорідну темну масу без запаху, що втратила при цьому близько трьох чвертей початкового об’єму. Компост — продукт перепрівання рослинних решток, бур’янів, кухонних відходів і листя, часто з домішкою того ж гною.
Чим вони відрізняються за дією на ґрунт
Свіжий коров’ячий гній містить приблизно 0,5 відсотка азоту, 0,25 фосфору й 0,6 калію при вологості близько 75 відсотків. Цифри невеликі, але азот у ньому переважно в амонійній формі, яка діє агресивно: при контакті з корінням вона обпікає тканини. Крім того, при розкладанні соломистого гною мікроорганізми тимчасово забирають азот із ґрунту на власні потреби, і рослини на кілька тижнів опиняються на голодному пайку.
Перегній працює зовсім інакше. Азоту в ньому більше — 0,7–0,9 відсотка, — але він у зв’язаній органічній формі й вивільняється поступово. Обпекти коріння перегноєм неможливо, тому його спокійно вносять навесні, кладуть у посадкові ямки й лунки, додають у ґрунтосуміш для розсади. Це найбезпечніше й найдорожче з трьох добрив.
Компост за азотом займає проміжне становище — приблизно 0,4–0,6 відсотка, — але виграє в іншому. Він найкраще структурує ґрунт, бо містить багато напіврозкладеної клітковини, яка стає їжею для дощових червів. На важких суглинках саме компост, а не мінеральні добрива, за три-чотири роки робить землю розсипчастою.
Норми й строки внесення
Свіжий гній вносять тільки восени, під глибоку перекопку, з розрахунку 4–6 кілограмів на квадратний метр, і закладають на глибину 20–25 сантиметрів. До весни він частково перепріє, а аміак вивітриться. Навесні свіжий гній під овочі не вносять узагалі — виняток хіба що теплі грядки для огірків і гарбузів, де його закладають шаром на дно траншеї й засипають ґрунтом на 20–25 сантиметрів.
Перегній дають 3–5 кілограмів на квадратний метр, у будь-яку пору — восени під перекопку, навесні під граблі, влітку як мульчу. Компост вносять щедріше, 5–8 кілограмів на метр, теж без обмежень за строками, якщо він визрів. Ознака визрілого компосту проста: однорідна темна маса із запахом лісової землі, у якій уже не впізнаються вихідні складники. На це йде від восьми до дванадцяти місяців.
Окремо варто пам’ятати про культури, які реагують на свіжу органіку різко негативно. Морква, петрушка й пастернак від неї галузяться, цибуля й часник жирують і гірше зберігаються, редиска стає порожнистою всередині. Для цих культур органіку вносять за рік наперед, під попередника.
Якщо коротко: свіжий гній — осінь і тільки під перекопку, перегній — універсальний і безпечний, компост — про структуру ґрунту й переробку власних відходів. Тримати на ділянці варто щонайменше компостну купу: вона нічого не коштує, а за два сезони дає добриво, за яке інакше довелося б платити.
