899
Після основного цвітіння лаванда потребує обрізування, але надто глибокий зріз наприкінці літа може серйозно пошкодити кущ. Головне правило — працювати лише по зеленій частині пагонів і не заходити секатором у стару коричневу деревину, на якій майже немає листя. Саме вона відновлюється значно гірше.
Вузьколисту лаванду, яка найчастіше вирощується в Україні, обрізають одразу після завершення основної хвилі цвітіння — зазвичай у липні або серпні. Зрізають відцвілі квітконоси разом із невеликою частиною зеленого приросту, приблизно на 5–7 сантиметрів нижче суцвіття.
Кущу надають округлої форми. Це не лише декоративний прийом: компактна рослина менше розвалюється під вагою снігу і краще провітрюється.
Найгірша помилка — обрізати до голих коричневих стебел
Лаванда погано утворює нові пагони зі старої здерев’янілої частини. Якщо зрізати нижче останньої зеленої пари листків, окрема гілка може вже не відновитися. Саме тому старі запущені кущі не омолоджують одним радикальним зрізом.
Після літньої обрізки рослина не потребує рясного поливу. Лаванда походить із сухих регіонів і значно гірше переносить застій води, ніж короткочасну посуху. Особливо небезпечний важкий ґрунт, де після дощу вода довго стоїть біля коренів.
Азотні добрива наприкінці літа також небажані. Вони стимулюють швидкий м’який приріст, який гірше визріває перед зимою. На бідному ґрунті допускається помірне живлення з переважанням калію та фосфору.
Зрізані суцвіття можна зберегти
Квітконоси після обрізування не обов’язково викидати. Їх зв’язують у невеликі пучки та сушать суцвіттями вниз у затіненому, сухому й добре провітрюваному приміщенні. Пряме сонце під час сушіння небажане, оскільки колір і аромат швидше втрачаються.
Восени, якщо кущ знову витягнувся або дав слабку другу хвилю цвітіння, допускається лише легке формування. Сильну обрізку перед зимою краще не проводити.
