925
Наприкінці серпня квітник помітно тьмяніє. Півонії відцвіли ще в червні, лілії відпрацювали в липні, а однорічники в спеку виглядають утомленими. Тим часом попереду ще півтора-два місяці погоди, придатної для цвітіння: у центрі України перші справжні приморозки припадають на середину жовтня, на півдні — на кінець жовтня, подекуди й на початок листопада, на півночі та заході — на перші числа жовтня.
Пізньоквітучі багаторічники підтримують бджіл і джмелів тоді, коли інших джерел нектару в саду майже не залишилося, і тримають структуру квітника після того, як однорічники вигоряють. Більшість із них саджають або ділять саме зараз, у серпні та вересні. Важливо поєднувати два типи рослин: ті, що цвітуть довго й починають ще в липні, і ті, що взагалі не розкриваються раніше вересня. Інакше в другій половині вересня виникає провал.
Які рослини справді дотягують до жовтня
Основа осіннього квітника — багаторічні айстри, відомі як вересневі та жовтневі. Айстра новобельгійська зацвітає в середині вересня і тримає квіти до перших морозів, витримуючи короткочасне зниження до мінус п’яти. Кущі бувають від 40 сантиметрів у бордюрних сортів до 130 у високих. Високі прищипують у першій половині червня на висоті 30 сантиметрів: тоді вони гілкуються, дають удвічі більше суцвіть і не вилягають після дощу. Айстра новоанглійська зацвітає на тиждень-два раніше й майже не потребує підв’язки.
Друга опора — дрібноквіткові корейські хризантеми, у побуті «дубки». Вони розкриваються з початку вересня, переносять мінус п’ять-сім і в більшості областей зимують без укриття, якщо посаджені на сонці й не в западині, де стоїть вода. Великоквіткові сорти ненадійні: вони пізніші, часто не встигають розкритися. Поруч добре працює очиток видатний — його щитки набувають кольору в серпні й лишаються декоративними навіть під снігом.
Для півтіні найкращий вибір — анемона японська: цвіте з середини серпня до середини жовтня, підіймає квітконоси на 80–110 сантиметрів, але вкрай не любить пересаджування. Довге цвітіння дають також рудбекія блискуча, геленіум осінній і посконник. З кущів логічно посадити гортензію волотисту — її суцвіття до жовтня набувають рожево-зеленого відтінку.
Коли саджати й що зробити цієї осені
Вікно для посадки та поділу більшості осінніх багаторічників — з середини серпня до середини вересня в центрі й на півночі, до кінця вересня на півдні. До стійких заморозків має лишитися щонайменше чотири-шість тижнів, щоб коріння закріпилося. Айстри й посконник ділять на частини з трьома-п’ятьма пагонами й саджають на відстані 40–50 сантиметрів для середньорослих і 60–70 для високих. Виняток — хризантеми: їхнє коріння поверхневе, тому кущі саджають лише з цілою земляною грудкою і не пізніше середини вересня, а поділ старих рослин переносять на квітень.
Підживлення в цей період тільки фосфорно-калійне: 25–30 грамів суперфосфату і 15–20 грамів сульфату калію на квадратний метр. Азот у серпні шкідливий — він жене нову м’яку зелень, яка не встигає визріти й гине першою. Полив залишається помірним до кінця вересня: пересушений ґрунт скорочує цвітіння айстр приблизно на два тижні.
Мінімум для клумби, що цвіте до морозів, — три-чотири види: айстра новобельгійська для основної маси, корейська хризантема для кольору в жовтні, очиток для структури й анемона для півтінистого кута. Посаджені в серпні, наступного сезону вони зацвітуть у повну силу вже без додаткових зусиль.
