1713
Бородаті капуцини в бразильській каатинзі їдять переважно рослинну їжу, але коли стиглих плодів стає мало, їхня поведінка різко змінюється. Аналіз багаторічних спостережень показав, що мавпи починають частіше переслідувати ящірок, змій, птахів, гризунів та інших дрібних хребетних. Дослідники вважають, що така харчова гнучкість може бути корисною моделлю для розуміння того, чому м’ясо ставало важливішим у раціоні ранніх гомінінів.
Капуцин тримає спійманого дрібного гризуна
Спостереження проводили за Sapajus libidinosus у Fazenda Boa Vista на північному сході Бразилії.
Цей регіон має різко сезонний клімат і періоди, коли доступність фруктів істотно падає.
Ще у 2000-х роках дослідниця Noemi Spagnoletti та її колеги помічали, що капуцини активно полюють на хребетних.
Серед здобичі були ящірки, змії, ігуани, птахи, яйця, молоді гризуни та інші невеликі тварини.
Нова робота використала довготривалі поведінкові дані й зіставила випадки полювання з доступністю фруктів.
Картина виявилася послідовною: коли фруктів ставало менше, частота полювань зростала.
Це не означає, що мавпи повністю переходять на м’ясо. Рослинна їжа залишається важливою, але тваринний білок стає своєрідним резервним джерелом калорій і поживних речовин.
Капуцини особливо цікаві тим, що вони мають великий відносно розміру тіла мозок, складну соціальну поведінку й активно використовують інструменти.
У Fazenda Boa Vista вони, наприклад, застосовують камені для розколювання твердих горіхів.
Ці особливості не роблять капуцинів прямими моделями предків людини — вони належать до зовсім іншої гілки приматів.
Проте однакова екологічна задача може породжувати схожі поведінкові рішення.
Ранні гомініни теж жили в середовищах, де сезонність змінювала доступність плодів і рослинної їжі.
Одна з гіпотез щодо збільшення ролі м’яса в людській еволюції полягає в тому, що тваринна їжа ставала особливо цінною саме в періоди нестачі високоякісних рослинних ресурсів.
Капуцини демонструють, що перехід до частішого полювання не обов’язково потребує повністю «м’ясоїдної» спеціалізації.
Достатньо мати гнучку поведінку, здатність розпізнавати можливу здобич і змінювати стратегію залежно від сезону.
Дослідники також хочуть краще зрозуміти, які саме особини найчастіше полюють — самці чи самиці, молоді чи старі — і як здобич розподіляється всередині групи.
Такі дані можуть показати, чи є м’ясо лише індивідуальним ресурсом або впливає й на соціальні відносини між мавпами.
Робота не відтворює еволюцію людського раціону напряму, але дає живий приклад того, як примати можуть швидко змінювати харчову стратегію, коли екологічні умови стають складнішими.
https://www.sciencenews.org/article/monkeys-hunt-small-animals-fruit-scarce
