1651
Офіційний рекорд людського довголіття належить Жанні Кальман, яка прожила 122 роки. Але математичні моделі старіння іноді дають значно вищі потенційні межі — у деяких розрахунках майже до 200 років. Це звучить сенсаційно, хоча такі цифри не означають, що сучасна людина реально може розраховувати на подібний вік.
Моделі намагаються оцінити теоретичну межу, виходячи з того, як із віком змінюється ризик смерті. Якщо уявити, що медицина зможе усунути частину хвороб старіння, математична крива може продовжитися значно далі за нинішні рекорди.
Проблема в тому, що люди старіють не через одну причину. З віком одночасно накопичуються пошкодження ДНК, змінюється імунна система, судини, мозок, м’язи та здатність тканин відновлюватися.
Навіть якщо майбутнє лікування різко знизить смертність від серцевих хвороб або раку, залишаться інші механізми старіння. Саме тому теоретична межа не тотожна реальній очікуваній тривалості життя.
Є й окрема проблема з історичними рекордами довголіття. Для людей, які нібито жили 120–130 років у минулому, документи часто неповні, а помилки у записах народження та смерті можуть створювати хибні рекорди.
Через це геронтологи дуже суворо перевіряють випадки екстремального довголіття. Потрібні незалежні документи, які підтверджують дату народження та безперервність особи протягом життя.
Сьогодні практичніше говорити не про межу у 180 чи 194 роки, а про здорову тривалість життя — кількість років, які людина проводить без тяжкої інвалідизації.
Контроль тиску, відмова від куріння, вакцинація, фізична активність і лікування хронічних захворювань уже зараз можуть суттєво впливати на реальне довголіття, тоді як фантастичні максимуми залишаються предметом моделей.
