2556
Баклажан не потрібно залишати на кущі до максимально можливого розміру. Найкращу якість плоди мають тоді, коли вже досягли типового для сорту розміру, але шкірка все ще залишається гладкою, блискучою та пружною. Якщо вона тьмяніє, насіння всередині твердішає, а м’якоть стає грубішою, урожай уже перетримали.
Орієнтуватися лише на розмір неправильно, адже сорти дуже різняться. Одні формують довгі вузькі плоди, інші — великі округлі. Значно надійнішою ознакою є стан шкірки: у готового до збору баклажана вона яскрава і блискуча.
Якщо натиснути на плід пальцем, шкірка має трохи прогнутися і швидко повернутися на місце. Надто твердий недорозвинений баклажан ще не готовий, а дуже м’який із тьмяною поверхнею вже втрачає якість.
Гіркота може бути пов’язана не лише з віком
Нерівномірна вологість ґрунту також погіршує якість баклажанів. Під час посухи рослини переживають стрес, урожай зменшується, а смак плодів може ставати гіршим. Тому грядку не варто доводити до сильного пересихання.
Поливають баклажани глибоко під корінь. Часті поверхневі поливи формують неглибоку кореневу систему й роблять рослини ще більш уразливими до спеки.
Надлишок азоту теж небажаний: він стимулює пишне листя, але може затримувати нормальне плодоношення. Добрива вносять відповідно до родючості ґрунту, а не автоматично щотижня.
Збір стимулює появу нових плодів
Стиглі баклажани зрізають ножицями або секатором разом із частиною плодоніжки. Відривати їх руками небезпечно — жорстка плодоніжка може пошкодити пагін.
Регулярний збір має ще одну перевагу: поки тепла погода зберігається, рослина продовжує цвісти й формувати нові плоди. Перестиглий баклажан, залишений на кущі для визрівання насіння, забирає значну частину ресурсів.
Джерело: https://extension.umn.edu/vegetables/growing-eggplant
