3526
Мікропластик знаходять скрізь — від вершини Евересту до антарктичного снігу, від людської крові до легень немовлят. Але звідки він береться в атмосфері — залишалось невирішеним питанням. Як повідомляє ScienceDaily з посиланням на Університет Відня, нове дослідження в Nature дало відповідь — і вона несподівана: суша є джерелом у понад 20 разів більшої кількості мікропластикових частинок, ніж океан. Водночас попередні наукові моделі хибно завищували кількість мікропластику в атмосфері на порядки величин. Ця розбіжність між моделями і реальністю є одним із найбільших коригувань в науці про пластикове забруднення за останні роки.
Що відомо коротко
- : Evangelou I., Bucci S., Stohl A. «Atmospheric microplastic emissions from land and ocean», Nature 649 (8099): 1186 (2026). DOI: 10.1038/s41586-025-09998-6. Університет Відня, Департамент метеорології та геофізики.
- Методологія: 2782 індивідуальних реальних вимірювань атмосферного мікропластику з досліджень по всьому світу → порівняння з транспортною моделлю (3 різних опублікованих набори вихідних даних емісій).
- Головний висновок: попередні моделі систематично завищували кількість мікропластику в атмосфері і на поверхні Землі — іноді на кілька порядків величин.
- Після рекалібрації: >20 разів більше частинок виходить із суші, ніж з океану.
- Але: за масою океан домінує — через більший середній розмір морських частинок.
- Основні сухопутні джерела: абразія шин і текстильні волокна + вивільнення з вже забруднених ґрунтів.
- Автори наголошують: невизначеність залишається суттєвою — потрібні нові вимірювання.
Що це за явище
Мікропластик в океані — вже глобальна криза: лише на поверхні морів плаває близько 270 000 тонн пластику. Але атмосферний шлях поширення — окрема і менш вивчена проблема. Вітер підхоплює мікропластикові частки з доріг, сміттєзвалищ, сільськогосподарських полів і синтетичного одягу — і переносить їх на тисячі кілометрів. Так мікропластик потрапляє в найвіддаленіші екосистеми — арктичний лід, гірські озера, тропічні ліси.
Мікропластик — частки пластику менші за 5 мм, що утворюються при фізичному і хімічному розпаді більших пластикових об’єктів або виробляються одразу малими (наприклад, мікроволокна синтетичного одягу при пранні). Люди вдихають їх щодня — і досі немає остаточної відповіді на питання, наскільки це шкідливо.
Деталі відкриття
Команда Столя зібрала безпрецедентну базу — 2782 реальних виміряння з наукових робіт по всьому світу — і порівняла їх із транспортною моделлю, налаштованою на три різних набори опублікованих оцінок емісій. Результат шокував: модель систематично передбачала набагато більше мікропластику, ніж реально спостерігалось — іноді на кілька порядків величин (у 10, 100, 1000 разів більше).
Це означало: вихідні оцінки емісій у моделях були колосально завищені. Рекалібрувавши модель під реальні вимірювання, дослідники отримали значно нижчі абсолютні значення — але принципова картина збереглась: суша домінує за кількістю частинок.
Парадокс: хоча кількість частинок з суші в 20+ разів більша, маса мікропластику з океану може бути вищою — бо морські частки в середньому більші. Для здоров’я важливіша кількість частинок (дрібні частки глибше проникають у легені), для екосистем — маса.
Що показали нові спостереження
Зоопланктон вже перетворює мікропластик на нанопластик — ще дрібніший і токсичніший: частинки розміром менше мікрометра проникають у клітини. Атмосферний мікропластик додає новий вектор: вдихання. Аналіз доступних досліджень вказує, що людина може вдихати від кількох сотень до тисяч мікропластикових частинок щодня — залежно від середовища. Але точні числа все ще під великою невизначеністю.
Сухопутні джерела виявились різнорідними. Абразія шин — одне з найбільших: при кожному гальмуванні і розгоні автомобіль залишає на дорозі мікрочастинки гуми і пластикових компонентів. Текстильні волокна — пране синтетичне вбрання виділяє мільйони мікроволокон, що осідають у ґрунті, а звідти — здіймаються вітром. Вторинна емісія з вже забруднених ґрунтів — окремий і значний внесок.
Чому це важливо для науки
ООН вже визнала пластикове забруднення океану надзвичайною ситуацією — але регулювання атмосферного мікропластику перебуває на початковому етапі. Нова стаття суттєво змінює пріоритети: якщо суша є домінуючим джерелом, то заходи регулювання слід зосередити насамперед на сухопутних джерелах — трафіку, текстилі, промисловості — а не на морських операціях.
Але автори підкреслюють: завищення попередніх моделей означає й те, що реальний масштаб проблеми менший, ніж вважалось — і це теж важлива новина для ризик-оцінки. Проте визначення точних кількостей і розподілу розмірів частинок залишається відкритим питанням.
Цікаві факти
Абразія шин є одним із найбільших прихованих джерел мікропластику. Кожен автомобіль втрачає приблизно 4 кг матеріалу шин на рік через зношення. Враховуючи понад 1,4 млрд автомобілів у світі, це означає мільйони тонн на рік — значна частина яких перетворюється на мікрочастинки, що здіймаються вітром або вимиваються в ґрунт і воду. Саме тому найвища концентрація атмосферного мікропластику фіксується в містах з інтенсивним рухом. Джерело: Evangelou et al., Nature 2026.
Синтетичний одяг — ще одне ключове джерело. Одне прання поліестерового виробу вивільняє від 700 000 до 7 000 000 мікроволокон. Більшість з них затримуються очисними спорудами, але значна частина потрапляє в довкілля. У ґрунті вони можуть зберігатись роками, поступово вивільняючись в атмосферу. Нові фільтри для пральних машин можуть затримувати до 80% цих волокон, але такі технології ще не стали стандартом. Джерело: IUCN Microplastics Report.
2782 вимірювань — це найбільша зведена база реальних спостережень атмосферного мікропластику, коли-небудь використана в дослідженні. Для порівняння: до цього дослідження більшість моделей будувались на менш ніж 200 вимірюваннях. Саме ця колосальна різниця між обсягом даних і відкрила можливість виявити систематичне завищення попередніх моделей. Джерело: University of Vienna press release, 2026.
Атмосферне перенесення мікропластику здатне доставляти частинки на відстань тисяч кілометрів від джерела. Дослідження 2019 р. у Піренеях виявили щоденне осадження ~365 частинок/м² навіть у горах за 120 км від найближчого великого міста. Інші дослідження знаходили мікропластик у повітрі над відкритим океаном, полярними регіонами і вершинами гір. Нові дані показують, що сухопутні джерела є головним «постачальником» цих мандруючих частинок. Джерело: Dris et al., Environmental Chemistry Letters, 2017.
FAQ
Чи є мікропластик у повітрі небезпечним для здоров’я? Вчені ще не мають остаточної відповіді. Мікропластик виявлений у легенях людей після автопсії, а також у крові живих людей. Деякі лабораторні дослідження вказують на запальні реакції при вдиханні. Але через відсутність довгострокових епідеміологічних даних причинно-наслідковий зв’язок між вдиханням мікропластику і конкретними хворобами досі не встановлений. ВООЗ наразі не має офіційних нормативів для атмосферного мікропластику.
Чому попередні моделі так сильно завищували кількість мікропластику? Головна причина: вихідні дані про емісії базувались на обмеженій кількості спостережень і часто включали некоректні припущення про розмір частинок і ефективність їх підйому у повітря. Стол і колеги вперше систематично порівняли модельні прогнози з великою базою реальних вимірювань — і виявили колосальне розходження. Це класична проблема «сміття на вході — сміття на виході» (GIGO): без якісних вихідних даних навіть найкраща модель дає невірні результати.
Що можна зробити, щоб зменшити атмосферне мікропластикове забруднення? Найбільш ефективними заходами є: зменшення автотрафіку і перехід на шини зі зниженим зносом; використання фільтрів для пральних машин, що затримують мікроволокна; зменшення виробництва і споживання синтетичного текстилю; поліпшення управління твердими відходами, щоб не допустити потрапляння пластику в ґрунт. Регуляторні стандарти щодо складу шин і синтетичних тканин вже обговорюються в ЄС.
Звідки мікропластик у повітрі: суша в 20 разів більше за океан з’явилася спочатку на Цікавості.
