1647
Ще десять років тому реставрація старих вікон полягала у заміні зношених дощок, шліфуванні та фарбуванні. Майстри працювали так само, як їхні попередники сто років тому. Сьогодні до традиційних інструментів додалися термосканери, спеціальні ущільнювачі та комп’ютерне моделювання. Галузь змінюється швидше, ніж будь-коли раніше.
Нові матеріали перетворили підхід до збереження історичних будівель. Сучасні технології дозволяють зберегти автентичний вигляд вікон і водночас покращити їхні експлуатаційні характеристики. Про це розповів Віталій Кликайло, який реставрує дерев’яні вікна понад п’ять років.
Нові матеріали для старих конструкцій
— Віталій, що змінилося у вашій роботі за останні роки?
Раніше ми просто міняли пошкоджені частини дерева, ставили нове скло, фарбували. Клієнти скаржилися на холод узимку. Вікна виглядали гарно, однак рахунки за опалення залишалися високими. Я почав шукати матеріали, які б зберігали автентичність і водночас робили конструкції теплоефективними.
Зараз використовуємо спеціальні гумові ущільнювачі. Їх не видно після встановлення, але вони створюють герметичність. Температура в кімнаті з ними стає стабільнішою, навіть коли на вулиці мінус десять.
— Як працюють ці ущільнювачі?
Тонку гумову смужку встановлюють між рамою та рухомою частиною конструкції. Коли закриваєш вікно, ця вставка стискається і не пропускає повітря. Матеріал витримує морози, спеку, не висихає роками.
Термозахисні плівки
Віталій бере з столу прозорий аркуш тонкого матеріалу розміром з долоню. Він тримає його проти світла. Крізь нього все видно чітко, немає спотворень зображення чи відтінків.
— Це термозахисна плівка. Почали використовувати два роки тому.
— Як вона працює?
Цей матеріал наклеюють на внутрішню сторону скла. Він відбиває інфрачервоне випромінювання назад у приміщення взимку та не пускає його всередину влітку. Покриття залишається прозорим, але при цьому тепло зберігається краще. Для історичних будинків це зручно, адже старе скло часто має унікальну текстуру, його дорого замінювати.
— Чи змінюється зовнішній вигляд?
З вулиці різниці не видно зовсім. Інспектори з охорони історичних будівель перевіряли наші об’єкти й не мали зауважень. Фасад залишається автентичним, а власник економить на опаленні.
3D-друк деревом
Віталій відкладає плівку і тепер показує фотографію на телефоні. На знімку видно дерев’яну деталь зі складним візерунком.
— Це частина рами з вікна 1875 року. Таку форму неможливо зробити звичайними інструментами за доступний бюджет. Раніше я відмовлявся від таких замовлень або брав величезну суму за ручну роботу.
Він гортає до наступного фото. Та сама деталь, але вже нова.
— Зараз мрію про 3D-принтер, який друкує деревом. Така технологія вже давно існує в Європі, але коштує дорого. Принтер використовує деревне волокно змішане зі спеціальною смолою. У результаті створюється матеріал, який за властивостями дуже близький до натурального дерева.
— Навіщо це потрібно?
Складні елементи віконних рам часто мають унікальну форму. Якщо виготовляти їх вручну, робота займає тижні. Принтер зробив би це за дві години. Можна було б сканувати пошкоджену деталь, моделювати нову в комп’ютері і друкувати точну копію. Зберігається кожна дрібниця оригіналу, це дивовижний прогрес в індустрії реставрації..
Віталій каже, що обладнання коштує близько п’ятдесяти тисяч доларів і поки що не може собі дозволити таку покупку, але стежить за розвитком технології і розраховує впровадити її через кілька років.
Зміна запитів клієнтів
— Чи змінилися запити клієнтів?
Раніше люди цікавилися лише зовнішнім виглядом. Зараз питають про теплоізоляцію, енергоефективність, скільки зекономлять на опаленні. Особливо це цікавить власників комерційних об’єктів: готелів, офісів в історичних будівлях. Вони платять за комунальні послуги великі суми і хочуть їх зменшити.
Ми почали пропонувати комплексний підхід, тобто реставрацію разом з покращенням теплоізоляції. Встановлюємо подвійне скління там, де раніше було одинарне, додаємо ущільнювачі, іноді ставимо термоплівку. Вікно залишається відповідним історичним нормам зовні, але зсередини працює як сучасне.
Труднощі впровадження
— З якими труднощами ви найчастіше стикаєтеся?
Найбільша проблема – вартість матеріалів. Якісні ущільнювачі, термоплівки коштують дорого. Клієнти іноді не розуміють, чому ремонт вікон з новими матеріалами виходить дорожчим, ніж простий ремонт п’ятирічної давнини. Доводиться пояснювати, що ці витрати повернуться через економію на опаленні за три-чотири роки. Після цього більшість погоджується.
Ще одна складність – навчання. Коли з’являється новий матеріал, треба вивчити, як з ним працювати. Термоплівку, наприклад, потрібно клеїти дуже акуратно, щоб не залишилося бульбашок повітря. Перші кілька разів витрачали багато часу, псували матеріал, допоки команда не навчилася.
— Як бачите розвиток галузі за п’ять років?
Технології стануть доступнішими. З’являться і стануть більш поширеними принтери для виготовлення складних деталей, матеріали стануть дешевшими через масове виробництво. Енергоефективність стане обов’язковою вимогою, адже уряд посилює стандарти для будівель.
Віталій планує розширити команду та відкрити другу майстерню в сусідньому штаті. Попит на послуги зростає щороку, особливо серед власників комерційних об’єктів. Він стежить за розробками «розумних» вікон та біорозкладних матеріалів для ущільнювачів.
Телефон Віталія дзвонить втретє за нашу розмову. Черговий клієнт запитує про можливість оновлення вікон у будинку 1890 року з енергозберігаючими деталями. Майстер обіцяє приїхати на огляд наступного тижня. Судячи з кількості запитів, через кілька років реставрація оригінальних елементів стане популярнішою, ніж їх заміна.
