1913
Розуміння того, коли собака чи кіт переходить у статус «пенсіонера», дозволяє вчасно скоригувати раціон і догляд, додавши улюбленцю кілька років якісного та активного життя.
Міф про те, що один рік життя собаки чи кота дорівнює семи людським, давно спростований науковцями. Тварини ростуть і розвиваються набагато швидше за нас у перші два роки життя, а потім темп старіння сповільнюється. Ба більше, тривалість життя доволі сильно залежить від породи, ваги та навіть способу життя тварини.
Собаки
У світі собак діє несправедливе, але залізне правило: чим більший пес, тим швидше він старіє. Маленькі породи, як-от чихуахуа чи той-тер’єри, вважаються молодими до 8-9 років. Їхня справжня старість починається ближче до 11-12 років, а дожити вони можуть і до 18.
Натомість гіганти – мастифи, вовкодави чи сенбернари – переходять у категорію літніх тварин уже в 5-6 років. Їхній організм зношується швидше через колосальне навантаження на серце та суглоби. Середні собаки (спанієлі, біглі) стають “пенсіонерами” приблизно у 7-8 років. Якщо ваш великий пес почав довше спати та менш охоче бігати за м’ячем у шестирічному віці – це не лінощі, це фізіологічна осінь.
Коти
З котами ситуація стабільніша, але складніша для діагностики. Кіт вважається зрілим до 7 років, літнім – з 11, а справжнім довгожителем – після 15 років. Не зовсім хороша риса у котів у тому, що вони до останнього приховують біль та нездужання.
Якщо кіт перестав застрибувати на високу шафу, де раніше проводив пів дня, це не означає, що йому там розінравилося. Здебільшого це означає, що у котика вже є артрит хронічного болю в суглобах, який виникає у 90% котів після 10 років. Також ознакою старості є зміна якості шерсті: вона стає тьмяною, бо тварині вже важко вигинатися, щоб ретельно вмитися.
