433
Міжнародна команда астрономів дослідила, що молоді екзопланети типу суб-Нептунів, які обертаються дуже близько до своїх зірок, можуть зазнавати значних змін на ранніх етапах існування. Дослідження, виконане на основі даних телескопа NASA TESS, допомагає зрозуміти, як ці планети або поступово мігрують ближче до зірок, або втрачають свої атмосфери під впливом потужного зоряного випромінювання.
За словами дослідниці Рейчел Фернандес із Пенсильванського університету, більшість виявлених понад 5 тисяч екзопланет розташовані набагато ближче до своїх зірок, ніж Меркурій до Сонця. Серед них чимало саме суб-Нептунів — газових планет, розміром менших за Нептун, яких немає в нашій Сонячній системі.
Команда розробила спеціальний інструмент Pterodactyls, який дозволяє відфільтровувати шум від активних молодих зірок і детально вивчати планети з орбітальним періодом до 12 днів. Аналіз показав цікаву закономірність: у системах віком 10−100 мільйонів років суб-Нептунів значно менше, ніж у зріліших системах віком до мільярда років. А в ще старіших системах таких планет стає знову менше.
Вчені пояснюють це тим, що багато суб-Нептунів могли формуватися на віддалених орбітах і поступово наближалися до зірок. З часом, під впливом інтенсивного випромінювання, їх атмосфери випаровувалися — процес, відомий як втрата маси атмосфери. У підсумку частина планет зменшувалася або зовсім зникала.
Дослідники вважають, що ці результати можуть перевернути уявлення про типове формування планетних систем і показують, що Сонячна система є радше винятком, ніж правилом. Подальші місії на кшталт європейського телескопа PLATO або спостереження за допомогою телескопа Джеймса Вебба дозволять глибше дослідити ці процеси та наблизитися до розуміння походження планет, подібних до Землі.
Міжнародна команда астрономів дослідила, що молоді екзопланети типу суб-Нептунів, які обертаються дуже близько до своїх зірок, можуть зазнавати значних змін на ранніх етапах існування. Дослідження, виконане на основі даних телескопа NASA TESS, допомагає зрозуміти, як ці планети або поступово мігрують ближче до зірок, або втрачають свої атмосфери під впливом потужного зоряного випромінювання.
За словами дослідниці Рейчел Фернандес із Пенсильванського університету, більшість виявлених понад 5 тисяч екзопланет розташовані набагато ближче до своїх зірок, ніж Меркурій до Сонця. Серед них чимало саме суб-Нептунів — газових планет, розміром менших за Нептун, яких немає в нашій Сонячній системі.
Команда розробила спеціальний інструмент Pterodactyls, який дозволяє відфільтровувати шум від активних молодих зірок і детально вивчати планети з орбітальним періодом до 12 днів. Аналіз показав цікаву закономірність: у системах віком 10−100 мільйонів років суб-Нептунів значно менше, ніж у зріліших системах віком до мільярда років. А в ще старіших системах таких планет стає знову менше.
Вчені пояснюють це тим, що багато суб-Нептунів могли формуватися на віддалених орбітах і поступово наближалися до зірок. З часом, під впливом інтенсивного випромінювання, їх атмосфери випаровувалися — процес, відомий як втрата маси атмосфери. У підсумку частина планет зменшувалася або зовсім зникала.
Дослідники вважають, що ці результати можуть перевернути уявлення про типове формування планетних систем і показують, що Сонячна система є радше винятком, ніж правилом. Подальші місії на кшталт європейського телескопа PLATO або спостереження за допомогою телескопа Джеймса Вебба дозволять глибше дослідити ці процеси та наблизитися до розуміння походження планет, подібних до Землі.
