55
Вчені зафіксували одну з найгарячіших вибухових подій за межами Чумацького Шляху — це повторна нова LMCN 1968−12a, розташована в Великій Магеллановій Хмарі. Дослідники зауважили, що температура газу, викинутого під час останнього спалаху, сягнула близько 3 мільйонів градусів Цельсія.
Повторна нова виникає в системі з двох зір — білий карлик притягує матерію від червоного субгіганта. З часом на поверхні карлика накопичується газ, який зрештою вибухає через термоядерну реакцію, породжуючи яскравий спалах. Цикл повторюється кожні кілька років. LMCN 1968−12a відома ще з 1968 року й вибухає приблизно раз на чотири роки.
Під час останнього спалаху в серпні 2024 року астрономи провели детальні спостереження за допомогою телескопів Magellan Baade та Gemini South у Чилі. Вперше таку нову поза нашою галактикою вдалося дослідити в ближньому інфрачервоному діапазоні.
Найбільше вразила науковців хімічна картина спалаху. У спектрі виявили аномально потужну лінію іонізованого кремнію, яка в 95 разів перевищувала сумарну яскравість Сонця. При цьому очікувані елементи — сірка, фосфор, кальцій і алюміній — були відсутні. Це свідчить про надзвичайно високу температуру вибуху.
На думку дослідників, така особливість пов’язана з низьким вмістом важких елементів у Великій Магеллановій Хмарі. Саме це дозволяє білому карлику накопичувати більше матерії перед вибухом, що робить нову набагато потужнішою.
Науковці вважають, що подальші спостереження за подібними об’єктами в різних галактиках допоможуть краще зрозуміти механізми таких вибухів та вплив хімічного складу середовища на їхню силу й температуру.
Вчені зафіксували одну з найгарячіших вибухових подій за межами Чумацького Шляху — це повторна нова LMCN 1968−12a, розташована в Великій Магеллановій Хмарі. Дослідники зауважили, що температура газу, викинутого під час останнього спалаху, сягнула близько 3 мільйонів градусів Цельсія.
Повторна нова виникає в системі з двох зір — білий карлик притягує матерію від червоного субгіганта. З часом на поверхні карлика накопичується газ, який зрештою вибухає через термоядерну реакцію, породжуючи яскравий спалах. Цикл повторюється кожні кілька років. LMCN 1968−12a відома ще з 1968 року й вибухає приблизно раз на чотири роки.
Під час останнього спалаху в серпні 2024 року астрономи провели детальні спостереження за допомогою телескопів Magellan Baade та Gemini South у Чилі. Вперше таку нову поза нашою галактикою вдалося дослідити в ближньому інфрачервоному діапазоні.
Найбільше вразила науковців хімічна картина спалаху. У спектрі виявили аномально потужну лінію іонізованого кремнію, яка в 95 разів перевищувала сумарну яскравість Сонця. При цьому очікувані елементи — сірка, фосфор, кальцій і алюміній — були відсутні. Це свідчить про надзвичайно високу температуру вибуху.
На думку дослідників, така особливість пов’язана з низьким вмістом важких елементів у Великій Магеллановій Хмарі. Саме це дозволяє білому карлику накопичувати більше матерії перед вибухом, що робить нову набагато потужнішою.
Науковці вважають, що подальші спостереження за подібними об’єктами в різних галактиках допоможуть краще зрозуміти механізми таких вибухів та вплив хімічного складу середовища на їхню силу й температуру.
