244
Британська акторка Белла Рамзі вперше розповіла про те, що має аутизм. Діагноз зірці поставили вже у дорослому віці.
Як це сталося і що це для неї означає, 21-річна Белла, яка є небінарною особою, але вважає прийнятними щодо себе як займенник «вони», так і «вона», поділилася з Vogue UK.
Беллі було 11 років, коли вона отримала роль Ліанни Мормот у серіалі «Гра престолів», що стало її грандіозним кар’єрним проривом. Та після завершення зйомок у акторки розвинулася анорексія, і це тривало декілька років.
«У мене була така справжня потреба, я гадаю, показати людям у фізичний спосіб те, що я страждаю, оскільки озвучити це було важко», — припустила Рамзі.
Белла завжди підозрювала, що відрізняється від своїх однолітків
Зі слів актриси, вона з дитинства була «самітницею» і «дивачкою», їй було комфортніше поруч із дорослими, ніж із непередбачуваними однолітками. Були й інші «дзвіночки», які вказували на розлад аутичного спектру, як-от сенсорні порушення та хвороблива гіперуважність до міміки та мови тіла інших людей.
«Коли я знімалася в першому сезоні «Останні з нас», мені діагностували аутизм», — розказала Белла.
Пройти обстеження у психіатра Рамзі переконав один із членів знімальної команди, в якого є дитина з аутизмом і який помітив схожі ознаки в акторки.
Педро Паскаль і Белла Рамзі на зйомках серіалу «Останні з нас»
Так, наприклад, Беллі некомфортно, коли для зйомок на холоді чи у воді потрібно надягати водонипроникний або термокостюм — вона відчуває це як «забагато всього на тілі». Водночас певним чином аутизм їй і допомагає.
«Я завжди спостерігала і вчилася в людей. Те, що я мусила більше самостійно вчитися соціалізуватися та взаємодіяти з людьми довкола, допомагає мені з акторством», — поділилася Рамзі.
Підходить їй і те, що знімальний процес — це рутина, де в неї є графік та чіткі вказівки: що надіти, де стати тощо.
«Не бачу причин, чому людям про це не знати», — зазначила акторка, в якої тепер є діагноз «аутизм»
Для Белли чіткий діагноз став «звільненням».
«Він дає мені змогу іти світом із більш милосердним ставленням до себе щодо того, що я не здатна до виконання якихось простих щоденних речей, які, здається, в змозі робити всі інші», — пояснила вона.
