661
Значна частина каналів на Марсі, які довгий час вважалися слідами давніх річок, насправді мають вулканічне походження. До такого висновку дійшли науковці Техаського університету після порівняльного аналізу подібних утворень на Землі, Місяці та Червоній планеті. Дослідження дозволило точніше розрізнити, де рельєф був сформований водою, а де — лавовими потоками або льодовиками.
Вчені проаналізували понад 3500 різних каналів — річкові на Землі, лавові на Місяці та льодовикові в полярних регіонах. Вони ретельно вивчали вигини, довжину хвиль та характер ерозії кожного типу річищ. Річкові системи виявилися найбільш звивистими, з яскраво вираженими меандрами, тоді як лавові та льодовикові канали були більш симетричними та плавними через інший механізм утворення.
Завдяки цьому підходу вдалося встановити, що в таких місцях Марса, як долина Ареса, дійсно існували водні потоки. Там виявлено характерні для річок асиметричні вигини, де вода руйнувала береги та формувала нові шари осадових порід. Натомість канали в регіоні вулканічного нагір’я Елізій мають інші риси — рівномірні вигини та вузькі жолоби, що вказує на їхнє лавове походження.
Це відкриття дає вченим важливий інструмент для уточнення історії клімату та геології Марса. Розуміння, де на планеті текла вода, а де — розливалася лава, допомагає не лише моделювати умови минулого, а й оцінювати шанси на існування життя в давнину.
Новий метод можна застосовувати й до інших тіл Сонячної системи — супутників Юпітера та Сатурна, де також знайдено подібні структури. Це значно розширює можливості вивчення історії планет та пошуку умов, придатних для життя за межами Землі.
Значна частина каналів на Марсі, які довгий час вважалися слідами давніх річок, насправді мають вулканічне походження. До такого висновку дійшли науковці Техаського університету після порівняльного аналізу подібних утворень на Землі, Місяці та Червоній планеті. Дослідження дозволило точніше розрізнити, де рельєф був сформований водою, а де — лавовими потоками або льодовиками.
Вчені проаналізували понад 3500 різних каналів — річкові на Землі, лавові на Місяці та льодовикові в полярних регіонах. Вони ретельно вивчали вигини, довжину хвиль та характер ерозії кожного типу річищ. Річкові системи виявилися найбільш звивистими, з яскраво вираженими меандрами, тоді як лавові та льодовикові канали були більш симетричними та плавними через інший механізм утворення.
Завдяки цьому підходу вдалося встановити, що в таких місцях Марса, як долина Ареса, дійсно існували водні потоки. Там виявлено характерні для річок асиметричні вигини, де вода руйнувала береги та формувала нові шари осадових порід. Натомість канали в регіоні вулканічного нагір’я Елізій мають інші риси — рівномірні вигини та вузькі жолоби, що вказує на їхнє лавове походження.
Це відкриття дає вченим важливий інструмент для уточнення історії клімату та геології Марса. Розуміння, де на планеті текла вода, а де — розливалася лава, допомагає не лише моделювати умови минулого, а й оцінювати шанси на існування життя в давнину.
Новий метод можна застосовувати й до інших тіл Сонячної системи — супутників Юпітера та Сатурна, де також знайдено подібні структури. Це значно розширює можливості вивчення історії планет та пошуку умов, придатних для життя за межами Землі.
