Анджеліна Джолі блискуче втілила на екрані Марію Каллас у завершальній частині епічної кінотрилогії про найвизначніших ікон стилю XX сторіччя.
«Марія» — фінальна частина грандіозного задуму чилійського кінематографічного генія Пабло Ларраїна про найстильніших жінок XX сторіччя, де Наталі Портман зіграла Жаклін Кеннеді (фільм «Джекі»), а роль принцеси Діани у картині «Спенсер» виконала Крістен Стюарт. У кастинговому рішенні, яке здається майже визначеним долею, Анджеліні Джолі — загадковій іконі Голлівуду, яка втілює силу, красу та складність, — дісталася роль Марії Каллас, легендарної оперної діви, чиє життя було драматичною арією пристрасті, слави та розбитих сердець.
«Каллас була найвеличнішою дівою XX століття, хто ще міг зіграти її? Мені потрібна була акторка, яка б змогла органічно та натурально бути цією дівою, взяти на себе цей тиск», — заявив режисер Пабло Ларраїн.
Це не просто ще одна голлівудська біографічна стрічка, це свого роду воскресіння, художнє перевтілення, де дві жінки з різних світів зустрічаються в одному дзеркалі. Хоча їх розділяє час і сфера діяльності, між Джолі та Каллас відчувається нерозривний зв’язок. Обидві жили життям, просякнутим інтенсивним талантом, публічним скандалом, невблаганною відданістю та особистою самопожертвою. Цей фільм — не просто історія акторки, яка грає оперну співачку, це зіткнення двох величних доль, двох «божественних» життів, переплетених через вічні, невгамовні вимоги слави та мистецтва.
Голос та екран
Марія Каллас була і залишається символом художньої відданості, доведеної до межі людської витривалості. Вона якось сказала: «Опера починається задовго до того, як підіймається завіса, і завершується ще довго після того, як вона опуститься».
Її голос був унікальним — божественним інструментом, який відлунював її бурхливе життя. У свої часи Каллас переосмислила, що означає бути дівою; вона була не просто співачкою, а стихією природи, богинею оперної трагедії. Її виступи були просякнуті емоційною глибиною, яка могла походити тільки від справжнього досвіду, від життя, пронизаного любов’ю, зрадою та нестримним прагненням до величі.
Каллас була втіленням високої моди свого часу. Не дивно, що дизайнери буквально благали, щоб вона вдягала їхні сукні. Але гардероб Каллас — не про марнославство, він був її бронею. Ті сукні й накидки були так само частиною її персони, як і голос. Каллас перетворила себе з незграбної, пухкенької дівчини на вишукану, витончену модну ікону, і кожен предмет, який вона обирала, розповідав свою історію.
Анджеліна Джолі, подібно до Каллас, розірвала всі шаблони кіноіндустрії. Вона вже давно перестала бути просто акторкою, еволюціонувавши в татуйовану культурну ікону, яка визначає тренди як на екрані, так і в житті. Джолі не просто грає ролі, вона проживає чужі життя, вливаючи в кожного персонажа свою власну складність, вразливість та пристрасть — від «Перерваного життя», де вона затьмарила головну роль Вайнони Райдер, до «Малефісенти», де показала темну сторону людської натури, розкриваючи як красу, так і жорстокість. У цьому сенсі її ролі часто були аріями самі по собі — трагічними, інтенсивними та глибоко проникливими.
Грати Каллас для Джолі — це зустріч двох надзвичайних доль. Тут мистецтво і життя переплітаються. Голос Каллас руйнував норми в опері, так само як присутність Джолі розбиває очікування у кіно. Обидві жінки перетворили свій особистий біль на творче полум’я, змінивши цілі жанри в процесі. Джолі, втілюючи Каллас, не просто імітує її, вона веде діалог через покоління, досліджуючи внутрішнє життя двох митців, які, попри всі відмінності, здаються вирізаними з одного божественного матеріалу.
Кохання, втрата та ціна слави
У житті й Каллас, і Джолі особисте невіддільне від публічного. У житті оперної діви був трагічний роман із грецьким судноплавним магнатом Арістотелем Онассісом. Ці стосунки втілили пристрасть і самопожертву, які вона вкладала у своє мистецтво. У пошуках справжнього кохання Каллас відмовилася від стабільності шлюбу, тільки щоб залишитися відданою опері. Її любов була епічною, кінематографічною у своїх злетах і падіннях — великим оперним романом, що залишив її абсолютно вразливою, як і трагічні героїні, яких вона втілювала на сцені.
Особисте життя Джолі також минає під невпинним поглядом публіки. Її стосунки — від пристрасного роману з Біллі Бобом Торнтоном до знаменитого союзу та розриву з Бредом Піттом — були предметом інтересу та уваги всього таблоїдного світу. Любов і розбите серце Джолі часто розігрувалися як сцени з голлівудської драми, але вона продовжувала відкривати свою душу перед глядачем так само, як Каллас свої емоції. Обидві жінки, чи то за власним вибором, чи то через долю, ніби запрошували світ у свій біль і пристрасть, тим самим ставши універсальними символами сили та небезпеки любові.
Для Джолі грати Каллас — це, в певному сенсі, повернутися до спорідненої душі — жінки, яка, як і вона сама, була готова пожертвувати всім заради любові та мистецтва. Як голос Каллас страждав від емоційної ваги її ролей, так і серце Джолі — в акторських роботах, де вона втілювала образи жінки, яка знає біль любові так само, як і її красу. Прийнявши роль Каллас, Джолі не тільки вшановує її спадщину, а й досліджує універсальну боротьбу жінок, які кохають глибоко, втрачають важко, але знаходять сили йти далі.
Божественна боротьба
Життя Каллас було справжнім визначенням божественної боротьби між людськими слабкостями та майже міфічним статусом як артистки. Вона страждала заради свого мистецтва, жертвуючи фізичним і емоційним здоров’ям, щоб досягти рівня майстерності, якого вимагали її виступи. Джолі також зіткнулася з божественною боротьбою, хоча і в іншій формі. Вона стала не просто актрисою, а й гуманітарною активісткою, адвокаткою, матір’ю шістьох дітей, яка пережила як хворобу, так і публічний тиск цілодобової уваги ласих до скандалів папараці. Її боротьба — з проблемами зі здоров’ям, зусилля поєднати сім’ю та кар’єру — перетворила її з голлівудської зірки на іконічну жінку з глибокою сутністю та стійкістю.
Джолі не просто грає, вона втілює дух товаришки по боротьбі. І Каллас, і Джолі знають, що означає долати межі. Для оперної діви кожна нота була свідченням її сили, для актриси кожна роль була частиною життя, що має мету, яка виходить за межі особистої вигоди. Коли Джолі виконує наживо арії Каллас, це не просто звук, це гімн виживання, свідчення стійкості жінок, які несуть тягар світу і все ж підіймаються з грацією та люттю. Отже, у фільмі будуть використані не тільки архівні записи божественного голосу Марії Каллас, а й спів самої голлівудської діви! Хоча б заради цього варто подивитися цей фільм. Анджеліна Джолі працювала над образом понад пів року, досліджуючи поставу Каллас, її дихання та акцент. Оскільки для фільму акторка мала співати своїм голосом, окремо вона брала уроки співу. Джолі вивчила темпоритм Каллас, її коронні рухи. У сценах флешбеків переважно звучить голос самої Каллас, а під час сцен її останніх років — Джолі.
Спадок божественної діви
Зрештою, фільм «Марія» — це дещо більше, ніж черговий голлівудський байопік про легендарну особистість, це епічне кінематографічне полотно про витривалість надзвичайної сили жінки перед непростими викликами долі. Каллас і Джолі, кожна по-своєму, представляють вічну боротьбу жінок за право мати власний голос, вимагати визнання та жити на своїх умовах. Вони — жінки, які, попри те, що суспільство їх сприймає як представниць абсолютно різних світів, завжди були глибоко людяними, вразливими та напрочуд реальними.
Для Джолі грати Каллас — це не про нагороди чи визнання, це акт спілкування, злиття душ через час. Коли Джолі дивиться через очі Каллас, вона не бачить чужинку, а бачить сестру — іншу жінку, яка пожертвувала всім у своєму прагненні до краси, істини та величі.
Анджеліна Джолі повертає Марію Каллас до життя, але те, що ми справді бачимо на екрані — це розкриття спадщини, яка виходить за межі мистецтва, десятиліть і кордонів. У виконанні Джолі Каллас знову заспіває — не лише своїм голосом, але й духом жінки, яка ніколи не припиняла боротьбу та не зрікалася свого світла. Обидві зірки освітили екран, нагадуючи нам, що справжнє мистецтво — безсмертне, як і стійкість людського духу.