827
Причиною занепаду еллінско-єгипетської цивілізації Птолемеїв в Єгипті було не повстання рабів, а виверження вулканів, які зруйнували сільське господарство і економіку держави, пише Успіх in UA.
До такого висновку прийшли вчені.
Останнім незалежним правителем Стародавнього Єгипту, згідно з легендами часів античності, була знаменита цариця Клеопатра, після смерті якої в 30 році до нашої ери Рим ліквідував всі залишки незалежної влади і зробив Єгипет ще однією провінцією імперії, яка формувалася, повідомляє unian.ua.
Однак, насправді, за словами дослідників, занепад Єгипту почався набагато раніше, приблизно в середині III століття до нашої ери, коли Єгипет вів постійні війни з іншою еллінською “наддержавою” того часу, державою Селевкідів.
Спочатку імперія Птолемеїв перемагала в цій боротьбі – до 245 року фараон Птолемей III встиг розгромити більшу частину армії Селевкідів і підійшов до стін Вавилону, однак з невідомих причин він відмовився від повного розгрому та полону Селевка II, вбивці його дочки та її дітей, і повернув свою армію в Єгипет і Сирію.
Несподіваний відступ єгипетської армії, як вважають сьогодні історики, став початком кінця для Єгипту, оскільки імперію Птолемеїв після цього вразила династична криза, а також серія повстань єгиптян проти “грецької окупації”. Буквально через 50 років після тріумфу Птолемея III правителі Єгипту були змушені стати фактичними васалами Риму для того, щоб захистити себе від нападів Селевкідів і їхніх македонських союзників.
Тепер же дослідники виявили можливу причину такого стану речей, вивчивши записи давньоєгипетських нілометрів – спеціальних чиновників, які стежили за рівнем води в Нілі під час його розливів – і порівнюючи їх з тим, як змінювався клімат на північному сході Африки в той час в цілому.
Порівнюючи всі ці дані, вчені звернули увагу на одну цікаву річ. Масові повстання, які змусили Птолемея III повернутися з походу, почалися фактично в той же час, коли сталися дві інші події – рівень води в Нілі був вкрай низьким протягом кількох років, а в Ефіопії в цей час відбувалися масові виверження вулканів.
Звернувшись за допомогою до кліматологів, історики спробували дізнатися, чи могли виверження вулканів і пов’язані з ними зміни клімату вплинути на характер руху води в Нілі або викликати неврожаї якимось іншим способом.
Як показали кліматичні розрахунки, виверження вулканів в середині III століття до нашої ери мали викинути величезні кількості окису сірки у повітря над Ефіопією, що зменшило його температуру і змінило характер роботи мусонів біля східних берегів Африки. В результаті цього літні дощі, які наповнювали водою витоки Нілу в горах Ефіопії і змушували його виходити з берегів у нижній частині течії річки, практично повністю припинилися на кілька років.
Зниження рівня Нілу на кілька десятків сантиметрів в перші два роки після виверження, за словами істориків, призвело до того, що врожай зменшився в кілька разів і виник голод. Цим, як свідчать хроніки, скористалися жерці-традиціоналісти і знать, які не визнавали грецьких “загарбників” і постійно закликали народ повстати проти влади еллінів, які не говорили і не писали давньоєгипетською мовою.
Схожі виверження, як відзначають вчені, відбувалися і пізніше, в 160 роках до нашої ери і в 44 році до нашої ери, і вони також супроводжувалися масовими повстаннями і поразками Єгипту у війнах з Селевкідами.
