89
Досліджуючи стародавні кіпу, мотузкові сплетіння, які інки використовували для запису інформації, вчені знайшли зв’язок між двома такими артефактами, пише Успіх in UA.
Виявилося, що на артефактах записана одна й та ж інформація, проте в різних форматах.
Протягом століть андські цивілізації, зокрема інки, використовували унікальний інструмент під назвою “кіпу” для запису та передачі інформації. Виготовлені зі шнурів зі складним візерунком вузлів, ці пристрої слугували важливими інструментами для ведення записів, повідомляє focus.
Нещодавнє дослідження виявило числовий зв’язок між двома такими артефактами: один із них є найбільшим з коли-небудь зафіксованих, а інший — одним з найскладніших. Це дослідження показує, що ці два кіпу, хоча й відрізняються за структурою, насправді містять однакові дані, але в різних форматах.
Більший артефакт складається з понад 1800 шнурів, розташованих у десяти групах, кожна з яких містить по сім шнурів. Проте складніший кіпу має подібну структуру, але інвертовану: він поділений на сім груп, кожна з яких містить по десять шнурів, доповнених численними допоміжними шнурами.
Інки виготовляли кіпу з особливою увагою до деталей, підбираючи кольори, напрямки прядіння та структури вузлів для представлення різних типів даних. Матеріали часто включали бавовняні та камелієві волокна, а до складу деяких кіпу навіть входило людське волосся.
Ранні літописці відзначали застосування кіпу для числових розрахунків, зокрема підрахунок товарів на складах, підрахунок населення та управління податковою інформацією.
Це останнє відкриття ґрунтується на даних, заархівованих у Відкритому репозиторії кіпу, цифровій колекції, яка збирає інформацію про ці артефакти. Однак точна мета подвійних записів залишається невідомою.
Деякі дослідники припускають, що в одному кіпу могли фіксувати збори їжі в громаді, а в іншому — відстежувати розподіл, можливо, для управління сховищами або розподілу ресурсів між різними групами.
Сьогодні збереглося лише близько 1600 кіпу, більшість з яких зберігаються в музеях по всій Америці та Європі. Хоча менш як половину з них оцифрували, продовження цього процесу дає надію, що майбутні дослідження дозволять краще зрозуміти давні андські суспільства.
