190
Хоча деяким людям за вдачею притаманна частка егоїстичності, що ставить себе вище за потреби інших, у стосунках така риса може стати епіцентром їхнього кінця. Однак правильно сприйнятий компроміс може запобігти такому сумному результату.
Правило «п’ятдесят на п’ятдесят» у стосунках відображає важливість взаємних зусиль, коли кожен із партнерів робить рівний внесок в емоційне, розумове і практичне благополуччя стосунків, хоча й не обов’язково за точного розподілу обов’язків за цим принципом. Ця концепція радше спрямована на підтримання збалансованої динаміки, коли обидва партнери відчувають свою значущість і залученість, а не на жорсткий поділ завдань. У центрі всього цього стоїть компроміс, який може бути ідеальним рішенням багатьох складних ситуацій у стосунках, пише Forbes.
Мета компромісу — запобігти дисбалансу, який може призвести до образи, вигоряння або відсторонення, забезпечивши, щоб обидва партнери почувалися почутими і зрозумілими. Щоб досягти такої рівноваги, важливо розпізнати потреби, що лежать в основі кожного компромісу, пояснює психолог Марк Треверс. Наприклад, те, що може здатися простою розбіжністю щодо вибору ресторану, насправді може відображати глибші емоційні потреби, наприклад, один із партнерів прагне новизни, а інший — звичності.
Розуміння цих основоположних чинників може допомогти парам зробити вибір, що задовольняє обох, посилюючи емпатію і сприяючи створенню атмосфери співпраці. Такий підхід до компромісу дає змогу створювати більш змістовні зв’язки, оскільки партнери зосереджені на емоційному єднанні, а не на чергуванні вподобань одне одного, каже Треверс. Ключовий аспект правила «п’ятдесят на п’ятдесят» — відмова від підрахунку очок. Дослідження, опубліковані в журналі Journal of Family Issues, показують, що партнери, які вважають, що вони вносять більше, ніж отримують, часто відчувають підвищений стрес і незадоволеність. Таке транзакційне мислення, коли партнери стежать за тим, хто більше жертвує, може підірвати довіру і заохочувати пасивно-агресивну поведінку.
Зосередившись на кожному компромісі як на позитивному вкладенні в «емоційний банківський рахунок» стосунків, пари можуть виховати дух доброї волі та взаємної підтримки. Інший принцип, «гнучка справедливість», визнає, що поділ за принципом п’ятдесят на п’ятдесят не завжди є практичним і стійким. Бувають випадки, коли одному з партнерів доводиться робити більший внесок через особисті обставини, наприклад, підвищений стрес на роботі. Дослідження, опубліковане в Journal of Contextual Behavioral Science, показує, що жорсткі підходи до справедливості можуть призвести до зростання конфліктів і проблем із прив’язаністю. Навпаки, гнучкість, збалансована за часом, зміцнює стосунки та сприяє стійкості.
Готовність обох партнерів коригувати свій внесок, коли це необхідно, також зміцнює почуття довіри та надійності. Нарешті, правило «п’ятдесят на п’ятдесят» заохочує пріоритет самих стосунків над конкретними результатами. Коли партнери зосереджені на підтримці зв’язку, а не на перемозі в індивідуальних розбіжностях, вони закладають фундамент для стабільного, повноцінного партнерства, зазначає Треверс. Якщо зробити крок назад і оцінити, чи не є суперечка важливішою, ніж стосунки, це допоможе партнерам зосередитися на тому, що дійсно важливо. Така ширша перспектива допомагає парам долати труднощі з єдністю, створюючи в підсумку міцний фундамент, що підтримує, і здатний витримати неминучі злети й падіння протягом усього життя.
