174
Вчені запропонували радикальний план, щоб зупинити швидке танення масивного антарктичного льодовика. Інакше він може спричинити катастрофічні повені вздовж східного узбережжя США, затопивши прибережні міста, такі як Нью-Йорк, Чарльстон, Атлантик-Сіті та Маямі.
Щоб уникнути цього, дослідники запропонували встановити гігантську підводну завісу, штучно потовщувати льодовики морською водою або охолоджувати скелю, по якій вони ковзають. Ці дії пом’якшать потрапляння теплих вод на льодовик Туейтс, також відомий як «льодовик Судного дня», інформує UAINFO.org з посиланням на MailOnline.
Ідея зупинити вплив теплих течій на льодовик, звівши перед ним гігантську підводну «завісу», була розроблена та запропонована гляціологом Джоном Муром з Лапландського університету. Завіса простягнеться на 100 кілометрів в довжину і може коштувати до 50 мільярдів доларів на будівництво. Її можна закріпити на дні моря Амундсена, блокуючи теплі підводні течії від попадання на нижню частину льодовика Туейтс. Для цього знадобляться інженерні та будівельні роботи, не кажучи вже про значні фінансові інвестиції. Це також пов’язано з ризиками – блокування тепла з підльодових порожнин може вплинути на все узбережжя моря Амундсена.
«Наприклад, якщо циркуляція теплої циркумполярної глибокої води зміщується на захід, це може вплинути на інші шельфові льодовики, потенційно знижуючи їхню стабільність, водночас змінюючи місцеву екологію невизначеним чином», – йдеться у звіті.
Але Мур продовжує свій план. Разом зі своїми колегами він працює над комп’ютерним моделюванням, щоб отримати правильний дизайн.
Інші експерти вважають, що вони можуть зменшити танення льодовиків, охолоджуючи скельну основу, по якій льодовики повільно ковзають.
«Наш аргумент полягає в тому, що ми повинні почати фінансувати це дослідження зараз, щоб ми не приймали панікуючих рішень у майбутньому, коли вода вже хлюпає нам по щиколотки», – говорить Дуглас МакАїл, професор геофізичних наук.
Ще одна з пропозицій у новому звіті передбачає перекачування морської води на поверхню «льодовика Судного дня», де низькі температури повітря призведуть до того, що вона замерзне на місці й таким чином зробить льодовик товщим. Але автори дослідження попереджають, що ця ідея пов’язана з ризиками та витратами. Солоність морської води може пошкодити структурну цілісність льоду, а енергія, необхідна для перекачування великих обсягів морської води, створює нерозв’язані проблеми.
Британський стартап під назвою Real Ice працює над цим рішенням з 2019 року. Польові випробування, проведені на початку цього року в Канаді, показали багатообіцяльні результати, але його масштабне впровадження коштуватиме приблизно 6 мільярдів доларів на рік і вимагатиме величезних витрат енергії.
Це та інші втручання, які обговорюються вченими, є прикладами геоінженерних рішень. Вони навмисно змінюють планетарне середовище, щоб протидіяти впливу кліматичних змін, спричинених людиною. Деякі експерти назвали ці ідеї «радикальними», стверджуючи, що геоінженерії буде важко або неможливо досягти та відвернути увагу від більш необхідної розмови про зміни клімату.
«Коли ми говоримо про льодовикову геоінженерію, нам потрібно говорити правду, яка полягає в тому, що це не розв’язання проблеми зміни клімату – у кращому випадку це знеболювальне», – пояснює Гернот Вагнер, кліматичний економіст з Колумбійської кліматичної школи.
«Льодовик Судного дня» охоплює 120 000 квадратних кілометрів і щороку втрачає близько 50 мільярдів тонн льоду, на що припадає приблизно чотири відсотки глобального підвищення рівня моря. Він також діє як природна дамба, яка запобігає обвалу Західно-Антарктичного льодовикового щита (WAIS), який охоплює 1 223 100 квадратних кілометрів.
