115
Археологи виявили один з найбільш ранніх прикладів обертальних інструментів і це відкриття може пролити світло на походження колісних пристроїв в історії людства.
Вчені досліджували колекцію пончикоподібних перфорованих каменів з археологічної пам’ятки Нахаль-Ейн-Гев II, вік яких становить близько 12 000 років, пише видання Interesting Engineering.
Вони припускають, що ці камені, які, ймовірно, використовували як пряслиця, були ранньою формою обертальної технології, що могла вплинути на розвиток більш пізніх винаходів, включно з гончарним кругом і колесом воза. Дослідження було опубліковано в PLOS One.
Зазначається, що ці перфоровані камені нагадують пряслиця — обважнілі круглі предмети, які традиційно прикріплюють до палиці веретена. Вони спрощують і прискорюють процес прядіння, обертаючись із вищою швидкістю та протягом тривалішого часу, що є основоположним кроком для текстильного виробництва в ранніх суспільствах. Пряслиця і прядка точно відображають установку колеса і осі, виявлену в пізніших, більш просунутих технологіях, таких як вози бронзового століття.
Вчені ретельно вивчили понад 100 вапнякових гальок, знайдених на місці. Створивши тривимірні цифрові моделі каменів та їхніх центральних отворів, вони визначили постійну круглу форму і симетричну перфорацію по всіх артефактах.
На їхню думку, ця структура свідчить про те, що каміння було навмисно виготовлене для обертання, а не випадково сформоване факторами навколишнього середовища.
Дослідники також відтворили ці кам’яні прядки та використовували їх для прядіння льону, досягнувши результатів, які відповідали функціональності відомих пряслиць.
Зазначається, що ці пряслиця можуть являти собою одне з перших застосувань людством механізму, схожого на колесо, хоча і в більш примітивній формі. Задовго до появи коліс візків у бронзовому столітті ця рання обертальна технологія могла закласти основу для пізніших винаходів, таких як гончарне коло та інші пристрої, що покладаються на обертання.
Камені з Нахаль-Ейн-Гев II відносяться до раннього неолітичного періоду, часу, позначеного великими культурними зрушеннями і поступовим прийняттям землеробства і постійних поселень. Вивчаючи ці пряслиця, вчені отримують уявлення про те, як доісторичні суспільства могли підходити до вирішення практичних завдань, об’єднуючи просту фізику і майстерність для підвищення своєї ефективності.
Просунуте цифрове моделювання дало змогу вченим проаналізувати це стародавнє каміння з точністю, яку було б важко досягти за допомогою одних тільки традиційних методів.
