212
В українській мові не існує слів, які починаються з літери «и»? А ось і є, навіть цілих чотири. І українці їх використовують. Крім того, цю літеру першою у словах використовували з давніх часів.
Які є чотири слова в українській мові, які починаються з букви «и», розповідає РБК-Україна (проєкт Styler) з посиланням на роз’яснення мовознавця Олександра Авраменко у каналі на YouTube.
За словами Авраменка, довший час вважалося, що слів на букву «и» в українській мові немає. Але у 2019 році змінився правопис і чотири слова стали використовувати цілком законно.
«Раніше було золоте правило — слів на букву «и» не буває. Але з 2019 року правопис узаконив кілька слів, що починаються на букву «и». Перше — службове слово «ич». Наприклад, «Ич який хитрий!», «Ич яка гарна!» — пояснив мовознавець.
Другим словом він назвав дієслово «икати», фактично це те саме, що й «ікати», але перша буква тепер вимовляється «и».
«І третє — допускаються паралельні форми: «ирод» та «ірод», «ирій» та «ірій». Кожен із цих варіантів правильний. Ви спитаєте, хто ж це таке придумав? А я відповім: так українці вимовляли ці слова здавна. Насамкінець лише додам, дбаймо про те, щоб Україна і говорила, і писала грамотно», — підсумував мовознавець.
Але й це не все. Насправді таких слів значно більше і всі вони — діалектні або архаїчні правописні варіанти літературних слів. Багато українських мовознавців присвятили вивченню початкового «и» і у словнику 1886 року таких слів налічувалося понад 100.
Відомий мовознавець та лексикограф Борис Грінченко відстоював право вживання «и» на початку слів у своєму Словарі української мови. У ньому були: идол, ижиця, икати, илкий, инакий, индик, иржа, ирід, ич, искра.
А у «Головніших правилах українського правопису» Івана Огієнка від 1919 року була примітка про варіативність «и» на початку деяких слів: «але перед «н» можна писати «и»: инший, инколи, иней».
У 1928 році був прийнятий Харківський правопис, у якому літеру «и» на початку слова заборонили. Ще через 25 років дозволили невеликий перелік слів, у яких «и» може вимовлятися, але не писатися.
Ось деякі слова зі словника Грінченка:
Ива — верба
Ивина — верба
Игла — єгла, голка (діал.)
Иля — Олена (діал.)
Икавка, и́кавочка, икати — гикавка, гикати
Илкий — такий, що став гірким (про масло)
И́мбрик — чайник (діал.)
Импет — нестримність, натиск
Индими́на — необхідна річ (діал.)
И́нкол — вид жаби, кумка червоночерева
Инцина́тий — гострий, злий
Ир — загальна назва пісні в деяких тюркомовних народів
Ирій — більш давній варіант назви вирій
Ирле́ць — тавро на вівці
Ирстенин — християнин
Ирстити, ирститися — хрестити, хреститися
Иршини, ирщіння — хрестини
Иршлиця — облямівка, опушка на кожусі зі смушки чи хутра бабака
Ит — вигук в значенні «ет, поглянь лиш»
Ич — вигук в значення «ти лиш подивись»
И́чвина — частина ґринджол, що має вигляд двох каблучок проти двох передніх копилів
