144
Дослідники воскресили біблійне дерево з насіння, яке було виявлено в печері в Юдейській пустелі в 1980-х роках. Згідно з радіовуглецевим датуванням, насінню понад 1000 років, і його ДНК пов’язує його з родом дерев, які, хоча й втрачені сьогодні, згадуються в Біблії.
Вид дерева, яке назвали «Шеба», ідентифікували як той, що належить до роду Commiphora, який є членом сімейства Ладан і Мирра (Burseraceae). Сьогодні в цьому сімействі існує близько 200 живих видів рослин. Ці дерева, як правило, поширені в Африці, на Мадагаскарі та на Аравійському півострові, і їх цінують за їх багаті ароматичні смоли або етноботанічне використання.
За останні 14 років Шеба виросла в дерево заввишки майже 3 метри, що дозволило вченим вперше описати його характеристики.
Насіння, з якого виросло дерево, було датоване між 993 і 1202 роками нашої ери. Хоча воно морфологічно близьке до інших дерев роду Commiphora, (цей зв’язок був підтверджений секвенуванням ДНК і філогенетичним аналізом), здається, що Шеба відрізняється від усіх інших видів, взятих у зразках. Його найближчими відомими родичами є Commiphora angolensis, C. neglecta і C. tenuipetiolata.
Цілком імовірно, що Шеба вижило із нині вимерлої популяції дерев із регіону Південного Леванту, який охоплює сучасні Ізраїль, Палестину та Йорданію.
Спочатку дослідники припустили, що Шеба може бути прикладом історичного «Іудейського бальзаму», дерева, яке цінувалося за свій аромат у давнину. Це дерево було детально описано грецькими, римсько-візантійськими та посткласичними авторами з четвертого століття до нашої ери до восьмого століття нашої ери. Однак у вирощеному дереві відсутні будь-які ароматичні сполуки, тому це здається малоймовірним.
Натомість вчені вважають, що дерево може бути прикладом рослини, з якої було видобуто біблійне «цорі». Це була смола, яка асоціювалась зі зціленням у книгах Буття, Єремії та Єзекіїля.
Ідея про те, що Шеба може бути живим прикладом цього давно втраченого, але цінного дерева, підтверджується тим фактом, що саме насіння було знайдено в печері в долині Йорданського рифту Мертвого моря. Саме в цьому регіоні, як вважається, добувалося «цорі».
Фітохімічний аналіз листя та смоли дерева показує, що воно багате пентациклічними тритерпеноїдами, сполукою, пов’язаною із загоєнням ран, а також має протизапальні, антибактеріальні та протиракові властивості. Команда також виявила у листі Шеби високий рівень (30%) сквалену, органічної сполуки, яка використовується для догляду за шкірою.
Інше питання, яке цікавило команду, стосувалося того, як насіння опинилося в печері, де воно було виявлено. Вони припускають, що воно могло бути принесене твариною або іншим чином навмисно збережене там людиною.
