1243
Дослідники показали, як могла виглядати акула, яка жила 300-400 мільйонів років тому, пише Успіх in UA.
Деякі, якщо не всі перші акули, які жили 300-400 мільйонів років тому, не тільки опускали нижні щелепи вниз, але і повертали їх назовні, коли відкривали рот. Палеонтологи з Цюріхського і Чиказького університетів показали, як виглядав хижак, використовуючи комп’ютерну томографію і 3D-друк.
Багато сучасних акул мають два ряди грізних гострих зубів. Їх легко помітити, якщо хижак злегка відкриває щелепу. Але так було не завжди. Зуби у предків сучасних хрящових риб (Chondrichthyes), до яких належать акули, скати та химери, відростали повільніше, повідомляє rbc.ua.
Старі, дрібні та зношені зуби акул розташовувалися вертикально в роті, в той час, як більш молоді та великі зуби були розташовані під нахилом в бік язику і, таким чином, були невидимі, коли рот був закритий.
Палеонтологи Цюріхського університету, університету та Центру біорізноманіття “Натураліс” в Лейдені (Нідерланди) в цей час вивчили структуру і функцію цієї своєрідної щелепної конструкції на базі щелепи предка Chondrichthyes, якій налічується 370 мільйонів років. За допомогою комп’ютерної томографії дослідники змогли не тільки реконструювати щелепу, але і роздрукувати її у вигляді тривимірної моделі. Це дозволило їм змоделювати та протестувати механіку щелепи.
У процесі дослідження вони виявили, що на відміну від людської, обидві сторони нижньої щелепи акули не зрослися посередині. Це дозволило тваринам не тільки опустити половину щелепи вниз, але й автоматично повернути обидві сторони назовні.
“Завдяки цьому обертанню молоді, великі та гострі зуби, які зазвичай вказували на внутрішню порожнину рота, переходили у вертикальне положення. Завдяки цьому тваринам було легше протикати свою здобич. Завдяки обертанню всередину зуби потім виштовхували видобуток глибше в букальний простір, коли щелепи закривалися”, – пояснює перша автор Лінда Фрей.
Цей механізм не тільки забезпечував використання великих, звернених всередину зубів, але і дозволяв тваринам брати участь у так званому всмоктуючому годуванні.
“Скам’янілість, яку ми досліджували, є унікальним зразком, бо вона чудово збереглася”, – говорить палеонтолог і останній автор дослідження Крістіан Клюг.
Він і його команда вважають, що описаний тип щелепного суглоба зіграв важливу роль в палеозойську еру. Однак при частій заміні зубів цей тип згодом застарів і змінився більш складними щелепами сучасних акул і скатів.
