175
Сьогодні вчені кажуть, що стрибок у складності кам’яних знарядь, які знаходять у стародавніх культурних шарах, свідчить про те, що знання гомінідів зазнали раптового зростання близько 600 000 років тому, пише Успіх in UA.
Це допоможе пояснити, як сучасні люди та наші предки стали особливо вправними в адаптації до нових умов.
Це час, який потенційно міг навіть “передувати дивергенції неандертальців і сучасних людей і бути спільною похідною рисою обох ліній”, пояснюють антрополог з Університету Міссурі Джонатан Пейдж і антрополог з Університету штату Арізона Чарльз Перро, повідомляє 24tv.ua.
Дослідники проаналізували технології виготовлення кам’яних знарядь праці за 3,3 мільйона років еволюції людини. Вони проранжували 62 послідовності виготовлення знарядь праці в порядку їхньої складності для екземплярів, знайдених на 57 стоянках. Найдавніший артефакт походить з Африки, але до аналізу були включені також стародавні знаряддя з Євразії, Гренландії, Сахулу, Океанії та Америки.
- Пейдж і Перро виявили, що до 1,8 мільйона років тому послідовність виготовлення кам’яних знарядь складалася з двох-чотирьох технологічних одиниць.
- Протягом наступних 1,2 мільйона років відбулося зростання складності знарядь праці, яке сягнуло семи технологічних одиниць.
- Однак лише близько 600 000 років тому наші предки вийшли на якісно новий рівень.
На той час складність знаряддя праці могла досягати 18 процедурних одиниць. Такий значний технологічний прогрес спирався на знання, передані від попередніх поколінь — кумулятивну культуру. У наступних поколіннях складність знарядь продовжувала стрімко зростати.
“Кумулятивна культура – це накопичення модифікацій, інновацій та вдосконалень протягом поколінь через соціальне навчання”, – пишуть Пейдж і Перро у своїй статті.
Покоління вдосконалень, модифікацій проб і помилок допомогли створити технології та ноу-хау, які значно перевищують те, що одна наївна людина могла б винайти самостійно протягом свого життя. Коли дитина успадковує культуру покоління своїх батьків, вона успадковує результат тисяч років помилок та експериментів.
Кумулятивна культура приносить користь популяції у багатьох сенсах, збільшуючи шанси на вирішення проблем через покоління спроб і помилок, подібно до того, як це робить еволюція через випадкові мутації та природний відбір. Вона також дозволяє людям використовувати і розвивати технології без необхідності повністю розуміти кожен аспект їхнього розвитку, відкриваючи шлях до постійно зростаючого і адаптивного пулу знань.
У міру зростання цих колективних знань і пов’язаної з ними поведінки могли мінятися й гени, які впливають на навчання.
“Продуктами цього процесу коеволюції генів і культури можуть бути збільшення відносного розміру мозку, подовження тривалості життя та інші ключові риси, що лежать в основі людської унікальності”, – пояснюють автори роботи.
Хоча висновки команди є надійним доказом наявності кумулятивної культури на початку середнього плейстоцену, цей тип культурного інтелекту міг виникнути ще раніше в нашій еволюційній історії, зазначають Пейдж і Перро, але його, можливо, не так легко було зберегти. Ранні гомініни також могли покладатися на кумулятивну культуру для розвитку складної соціальної, харчової та технологічної поведінки, яка ми можемо просто цього не бачити археологічно.
