3871
Міжзоряний об’єкт 3I/ATLAS продовжує давати астрономам незвичні підказки про умови, в яких можуть формуватися комети за межами Сонячної системи. Нові моделі показують, що вода в його складі має дуже високу частку дейтерію — важкого ізотопу водню, а це може свідчити про народження об’єкта в середовищі, помітно відмінному від нашого космічного оточення.
За оцінками дослідників, співвідношення дейтерію до звичайного водню у воді 3I/ATLAS становить близько 1%. Для більшості комет Сонячної системи цей показник набагато нижчий — приблизно від 0,015% до 0,03%. Така різниця означає, що лід міжзоряного гостя формувався за хімічних умов, які могли істотно відрізнятися від тих, що панували під час утворення нашої планетної системи.
Особливість об’єкта не обмежується водою. Астрономи також звернули увагу на нетипове співвідношення ізотопів вуглецю. Японські дослідники припускають, що обидві аномалії можуть мати спільну причину: 3I/ATLAS, імовірно, сформувався в середовищі з низькою металічністю. В астрономії цим терміном позначають нестачу елементів, важчих за гелій.
Такі середовища характерні для давніших областей Галактики, де ще не встигло накопичитися багато важких елементів, синтезованих попередніми поколіннями зір. Щоб перевірити гіпотезу, вчені змоделювали шлях водяного льоду від холодної міжзоряної хмари до майбутньої планетної системи.
За температур близько мінус 263 градусів за Цельсієм більшість звичайних хімічних реакцій майже припиняється. Проте космічні промені здатні запускати процеси, які поступово змінюють ізотопний склад речовини та сприяють накопиченню дейтерію. За низької металічності цей ефект може посилюватися через дефіцит чадного газу та інші особливості хімічного середовища.
Цікаво, що схожа картина простежується і в метані 3I/ATLAS: у ньому також виявлено значно більше дейтерію, ніж у звичайних кометах Сонячної системи. Це робить міжзоряний об’єкт своєрідною хімічною капсулою часу, яка зберегла інформацію про умови в іншому регіоні Чумацького Шляху.
Саме тому 3I/ATLAS цікавий не лише як рідкісний відвідувач з-за меж Сонячної системи. Вивчаючи його лід, гази та ізотопний склад, астрономи отримують можливість перевіряти моделі утворення планетних систем у різних частинах Галактики. Навіть один такий об’єкт може дати інформацію, яку неможливо отримати, досліджуючи тільки місцеві комети.
