1606
Лоскотливість виявилася набагато універсальнішою, ніж можна було очікувати з огляду на культурні відмінності у ставленні до дотиків. Дослідники порівняли людей із китайським, нідерландським і грецьким культурним середовищем і виявили, що найчутливіші до лоскоту ділянки тіла в різних групах значною мірою збігаються.
Автори вивчали так званий gargalesis — лоскотання з сильнішими повторюваними дотиками, яке часто викликає сміх, звивання та інші виразні реакції. Це відрізняється від knismesis — дуже легкого дотику, подібного до проведення пір’їною, який зазвичай не викликає сміху.
Раніше дослідників цікавило, чи можуть культурні норми дотику змінювати саме тілесну реакцію. Відомо, що емоційне сприйняття обіймів та інших соціальних контактів може залежати від середовища, тому вчені перевірили, чи стосується це і лоскоту.
«Гарячі точки» виявилися схожими
У різних культурних групах розподіл чутливості по тілу виявився подібним. Сильніша лоскотливість спостерігалася в місцях, до яких у повсякденному житті торкаються рідше.
Дослідження також має ширший еволюційний контекст. Лоскотливі реакції є не лише у людей. Інші людиноподібні мавпи використовують лоскотання в ігровій поведінці, а реакції на лоскотання спостерігали також у щурів і сурикатів.
Автори вважають, що стандартизована карта лоскотливості допоможе системніше вивчати цей тип сенсорного відчуття. Досі gargalesis досліджувався значно менше, ніж інші форми дотику, хоча він має виразну нейробіологічну та поведінкову реакцію.
Джерело: Nature
