1338
Гормон стресу кортизол може буквально «збивати» внутрішній GPS мозку. Дослідники з Рурського університету Бохума показали, що під його дією люди гірше орієнтуються у віртуальному просторі, а активність так званих ґратчастих клітин, які формують внутрішню карту простору, стає значно менш чіткою. Про це йдеться в матеріалі ScienceDaily.
Як перевіряли вплив стресу на орієнтацію
У дослідженні взяли участь 40 здорових чоловіків. Кожен з них приходив до лабораторії двічі. В один із днів учасники отримували 20 міліграмів кортизолу, в інший – плацебо. Під час обох сеансів вони виконували завдання на просторову орієнтацію у МРТ-сканері, поки вчені реєстрували активність мозку.
Учасники пересувалися великою віртуальною галявиною та мали послідовно діставатися до різних дерев. Коли людина доходила до дерева, воно зникало. Після цього потрібно було на око визначити найкоротший шлях назад до початкової точки, не маючи підказки щодо правильної траєкторії.
Навігацію перевіряли в двох умовах. В одному варіанті віртуального середовища не було постійних орієнтирів, а дерева слугували лише тимчасовими цілями. В іншому — учасники могли орієнтуватися на маяк як на фіксований орієнтир.
Кортизол робить рух у просторі менш точним
Порівняно з умовами плацебо, після прийому кортизолу учасники значно частіше помилялися, намагаючись знайти правильний шлях. Їхня здатність орієнтуватися у віртуальній місцевості помітно погіршувалася.
Це зниження точності спостерігали незалежно від наявності сталих орієнтирів і від складності маршруту. Тобто навіть коли віртуальний маяк був доступний як опора, стресовий гормон все одно робив орієнтацію менш надійною.
Що відбувається в мозку: внутрішній GPS збивається
МРТ-дані показали, що ефекти кортизолу добре видно у роботі енторинальної кори — ділянки мозку, де містяться ґратчасті клітини. У нормі ці нервові клітини активуються у повторюваному «ґратчастому» візерунку, коли ми пересуваємося у просторі. Саме вони вважаються ключовим елементом внутрішньої навігаційної системи мозку.
Після прийому кортизолу цей ґратчастий візерунок ставав набагато менш виразним. Особливо сильним розлад був тоді, коли учасники рухалися без постійних орієнтирів. У такій ситуації активність ґратчастих клітин майже зникала, тобто основна система внутрішнього «GPS» фактично переставала працювати.
Паралельно вчені зареєстрували підвищену активність у хвостатому ядрі — іншій структурі мозку. Це може означати, що коли основна навігаційна система в енторинальній корі порушена, мозок намагається переключитися на альтернативну стратегію орієнтації.
Зв’язок зі стресом і ризиком деменції
Енторинальна кора — одна з перших ділянок мозку, що уражаються при хворобі Альцгеймера. Хронічний стрес водночас є відомим фактором ризику деменції. Автори роботи припускають, що виявлений ними механізм допомагає зрозуміти, як саме тривала дія стресових гормонів може робити цю чутливу зону вразливішою.
Дослідники підкреслюють, що йдеться про вплив кортизолу на конкретні нервові мережі, пов’язані з просторовою орієнтацією. Це відкриття може в майбутньому допомогти краще пояснити, чому у людей з хронічним стресом частіше виникають проблеми з навігацією та чому ранні розлади орієнтації є характерною ознакою початку хвороби Альцгеймера.
Кортизол порушує внутрішній GPS мозку та ускладнює орієнтацію з’явилася спочатку на Цікавості.
