1188
Прозорий скребок із гірського кришталю, виготовлений неандертальцями щонайменше 45 тисяч років тому, дедалі частіше називають свідченням того, що ці давні люди мали «відчуття краси форми й кольору». Знаряддя привертає увагу тим, що для його виготовлення майстри свідомо обрали рідкісний і привабливий матеріал, коли поряд був звичайніший камінь.
Артефакт знайшли ще 1924 року в укритті Абрі-де-Мервей у французькому регіоні Дордонь — розкопки вела експедиція американського археолога Джорджа МакКерді. Скребок вирізьблено з мікрокристалічного кварцу, гірського кришталю, який дає надзвичайно прозорий, злегка жовтуватий інструмент. На стоянці виявили сім кришталевих знарядь, а також дрібні уламки й відщепи, що вказують на виготовлення просто на місці. Ймовірно, сировину неандертальці приносили з верхів’їв річки Везер.
Уже сам МакКерді зауважив, що вибір такого матеріалу свідчить про естетичну чутливість його творців: неандертальці, писав він, мали «око до краси форми й кольору», навіть якщо й не були художниками у звичному сенсі. На той час це суперечило панівному уявленню про неандертальців як про примітивних, нетямущих істот. Гірський кришталь важче обробляти, ніж кремінь, і практичної переваги він майже не давав — отже, привабливість матеріалу могла бути самостійним мотивом. Нещодавно французький Національний археологічний музей знову привернув увагу до знахідки, зробивши її «експонатом місяця» у вересні 2025 року.
Чому це важливо? Питання про те, чи були неандертальцям властиві естетичні уподобання й символічне мислення, лишається одним із центральних у вивченні людської еволюції. Свідомий вибір гарного, прозорого каменю там, де вистачило б звичайного, підважує образ неандертальця як суто утилітарної істоти й зближує його з Homo sapiens. Такі дрібні, але промовисті деталі поступово переписують уявлення про когнітивний і культурний світ наших найближчих вимерлих родичів.
