733
Так звані «вічні хімікати» отримали свою назву невипадково: вони майже не розкладаються в природі й накопичуються у воді, ґрунті й живих організмах. Учені випробовують два нові перспективні способи, які здатні знищувати ці стійкі сполуки.
Ідеться про групу речовин, відомих як ПФАС. Вони широко використовувалися в промисловості й побуті завдяки стійкості до води й жиру. Але саме ця стійкість робить їх проблемою: звичайні методи очищення води з ними майже не справляються.
Два нові підходи
Один із методів використовує енергію бульбашок пари, які, схлопуючись, вивільняють потужний імпульс, здатний руйнувати міцні хімічні зв’язки цих речовин. Це фізичний спосіб «розбити» молекули, які інакше залишалися б стабільними.
Обидва напрями спрямовані на одну мету — не просто перемістити забруднення з одного місця в інше, а остаточно розкласти шкідливі сполуки на безпечніші складові. Саме це відрізняє їх від багатьох традиційних методів фільтрації.
Чому це важливо
«Вічні хімікати» дедалі більше турбують науковців і громадськість. Вони виявляються в питній воді, ґрунті й навіть у крові людей по всьому світу. Їхнє накопичення пов’язують із різними ризиками для здоров’я.
Проблема в тому, що просто прибрати ці речовини з води недостатньо — потрібно їх знищити. Тому розробка методів, які дозволяють остаточно руйнувати ПФАС, — важливий крок до чистішого довкілля. Ці дослідження дарують надію, що з часом ми навчимося ефективно позбуватися одного з найстійкіших забруднювачів сучасності.
