1679
Масове застосування дронів повернуло на поле бою те, що ще недавно вважали пережитком минулого — автоматичні зенітні гармати. Виявилося, що дорогі ракети не завжди виправдані проти дешевих безпілотників, і стара добра швидкострільна зброя знову стала актуальною.
Логіка тут суто економічна. Коли по позиціях летить рій дешевих дронів, збивати кожен із них ракетою вартістю в кілька автомобілів — марнотратство. Натомість зенітний автомат випускає десятки снарядів на секунду й здатен буквально засипати ціль металом за копійки порівняно з ракетним пострілом.
Чому старе виявилося ефективним
Автоматичні зенітні гармати створювалися колись для боротьби з літаками й вертольотами. Їхня перевага — висока скорострільність і низька вартість пострілу. Проти сучасних реактивних літаків вони вже застаріли, але проти повільних, невеликих дронів на малій висоті раптово опинилися саме тим, що потрібно.
Щоб стара зброя ефективно працювала проти нових цілей, її модернізують. Гармати оснащують сучасними радарами, оптико-електронними системами наведення та комп’ютерами, які автоматично розраховують упередження. У результаті артилерист бачить дрон на екрані, а система сама підказує, куди стріляти, компенсуючи швидкість і відстань.
Окремий напрямок — програмовані снаряди, які підриваються поруч із ціллю, розкидаючи хмару уламків. Це різко підвищує шанс збити маленький дрон, у який складно влучити прямим пострілом. Так класична гармата отримує майже «розумний» боєприпас, не втрачаючи головної переваги — дешевизни.
Місце в системі оборони
Зенітні автомати не витісняють ракетні комплекси, а доповнюють їх, утворюючи багатошарову оборону. Ракети великої дальності перехоплюють серйозні загрози здалеку, а швидкострільні гармати закривають ближню зону, добиваючи те, що прорвалося, і економлячи дорогі ракети для справді важливих цілей.
Є й обмеження. Дальність гармат невелика, вони потребують точного наведення й не завжди встигають реагувати на раптову атаку з малої висоти. Тому їх дедалі частіше поєднують із системами раннього виявлення та засобами радіоелектронної боротьби, які глушать зв’язок дрона ще до того, як він наблизиться на дистанцію пострілу.
Історія із поверненням зенітних автоматів — гарний приклад того, як розвиток технологій рухається не по прямій. Іноді відповіддю на найновішу загрозу стає добре забуте старе рішення, доповнене сучасною електронікою. І поки дрони дешевшають та стають масовими, попит на прості, надійні й недорогі засоби їх знищення тільки зростатиме.
Показово й те, що навколо цієї теми формується цілий ринок. Виробники пропонують модернізаційні комплекти для старих гармат, нові радари ближньої дії та автоматизовані бойові модулі, які можна встановити навіть на звичайну вантажівку. Дешева й доступна протидронова оборона стає окремим сегментом оборонної промисловості — і, ймовірно, надовго.
