3069
Протягом останніх кількох тисяч років людство непомітно перетворилось на щось небачене в природі: геологічну силу. Від контрольованих лісових пожеж кам’яного віку до глобальних ланцюгів постачання ХХІ ст. — homo sapiens систематично перебудовував екосистеми, змінював атмосферу і переписував правила еволюції. Дослідник Ерл Елліс з Університету Меріленд Балтімор Каунті, як повідомляє ScienceDaily з посиланням на його огляд у Philosophical Transactions of the Royal Society B, пропонує принципово інший погляд на антропоцен: не лише як на кризу, але і як на доказ людської здатності до масштабних позитивних змін.
Що відомо коротко
- Публікація: Ellis E.C. «The Anthropocene condition: evolving through social–ecological transformations», Philosophical Transactions of the Royal Society B (2024). DOI: 10.1098/rstb.2022.0255.
- Автор: Ерл Елліс, проф. географії та систем довкілля, UMBC; Oxford Martin School; Leverhulme Centre for Nature Recovery (Оксфорд).
- Антропоцен — поточна геологічна епоха, в якій людська діяльність є однією з домінуючих сил, що формують Землю.
- Елліс синтезує дані археології, екології, антропології та еволюційної теорії.
- Ключовий аргумент: та сама колективна здатність, яка перетворила планету, може бути спрямована на її відновлення.
- Без зміни соціальних і культурних систем — жодна наукова правда сама по собі не породить необхідних дій.
Що це за явище
«Антропоцен» — термін, запропонований нобелівським лауреатом Полем Крутценом у 2000 р. для позначення нового геологічного часу, коли людська діяльність зіставна за масштабом з великими силами природи. Клімат, прибережні лінії, рівень моря, розподіл видів — все це тепер формується не лише геологією і фізикою, а й рішеннями людей та суспільств.
Але в науковій літературі антропоцен часто подається через призму катастрофи: список нанесених планеті збитків. Переломні точки клімату і ризик «розжареної Землі» — реальні і тривожні. Але Елліс стверджує: цей рамочний підхід неповний і навіть контрпродуктивний.
Деталі відкриття
Синтез Елліса охоплює мільйони років людської еволюції — від ранніх ознак цілеспрямованого використання вогню (що радикально змінило дієту і мозок) до Зеленої революції XX ст. і сучасних цифрових мереж. Людська унікальність, на думку вченого, полягає не в якійсь особливій індивідуальній здібності, а в здатності до культурної кооперації у безпрецедентних масштабах: мова, письмо, інститути, торгівля, наука.
Саме ця здатність дозволила невеликій африканській популяції ~300 000 років тому розселитися по всіх континентах, освоїти арктичні тундри і тропічні ліси, розробити агрокультури і збудувати міста. Але вона ж і призвела до змін клімату, забруднення і масового вимирання видів.
Важливо: ці виклики не нові за природою. Людство неодноразово стикалось зі складними екологічними кризами, спричиненими власними діями — і знаходило шляхи адаптації. Різниця — у глобальному масштабі та швидкості нинішніх змін.
Що показали нові спостереження
Елліс звертає увагу на обмеженість виключно природничонаукового підходу до вирішення кліматичних проблем. Наукові дані самі по собі не запускають соціальних змін — для цього потрібні спільні цінності, інституційні зміни, культурні наративи. Знання того, що відбувається, і знання того, що робити — недостатньо. Потрібна мотивація і кооперація, а цим займається вже не фізика, а соціологія і антропологія.
Вчений пропонує конкретні напрями: відновлення зв’язку людей з природою через нові технології (супутниковий моніторинг, додатки, громадські заказники), відновлення суверенітету корінних народів над їхніми землями і водами, побудову «спільного еволюційного генеалогічного дерева» всіх живих істот як основи для нового ставлення до природи.
Чому це важливо для науки
Концепція «антропоцену» до цього часу розкололась на два табори: ті, хто бачить у ньому апокаліптичне попередження, і ті, хто вважає це терміном, що «демонізує» людину. Елліс пропонує третю позицію: антропоцен як доказ людської agency. Якщо ми здатні перебудувати планетарні системи майже ненавмисно, ми здатні і цілеспрямовано змінити курс.
Масове вимирання комах Амазонки та інші кризи є реальними — але вони не означають фатального вироку. Вони є сигналами, що потребують відповіді тієї самої сили, яка їх спричинила.
Цікаві факти
Термін «антропоцен» вперше вжив нобелівський лауреат Поль Крутцен у 2000 р. Але зміни, які він описує, почались значно раніше: вже 10 000–12 000 років тому людство змінювало ландшафти настільки, що деякі вчені пропонують датувати антропоцен з початку землеробства, а не з промислової революції. Джерело: Philosophical Transactions of the Royal Society A (2011).
Вогонь був першим «геологічним інструментом» людства. Свідоцтва цілеспрямованого використання вогню датуються ~1,5 млн років тому, задовго до появи homo sapiens. Контрольоване спалювання рослинності людьми змінювало цілі ландшафти континентів — можливо, вже це варто вважати початком антропогенної трансформації планети.
Сьогодні понад 50% населення Землі мешкає в містах — порівняно з менш ніж 3% на початку XIX ст. Урбанізація є одним з найпотужніших «геологічних» процесів: міста змінюють мікроклімат, гідрологію, ерозію і навіть місцеву біосферу. Джерело: UN World Urbanization Prospects, 2024.
За оцінками Ellis і його Anthroecology Lab, сьогодні лише близько 25% поверхні суші можна вважати «дикою природою» без суттєвого антропогенного впливу — і ця частка скорочується. Ще важливіше: характер «антропогенних біомів» (anthromes) вчені навчились відстежувати у динаміці за останні 300 років. Джерело: Anthroecology Lab, UMBC.
FAQ
Антропоцен — це офіційний геологічний термін? Поки — ні. У 2024 р. Міжнародна комісія зі стратиграфії відхилила пропозицію офіційно затвердити антропоцен як геологічну епоху — попри потужну наукову підтримку. Але в науковій літературі термін використовується широко. Головна суперечка — де саме встановити «Золотий цвях» (офіційний початок) нової епохи.
Чи не є «позитивний» погляд на антропоцен небезпечним самозаспокоєнням? Елліс явно застерігає від цього. Він не заперечує серйозності кризи — але стверджує, що наратив «нам не вистачає можливостей» є хибним. «Можливості існували десятиліттями. Проблема — у мотивації і реалізації», — зазначає він. Наукове консультування без суспільної мотивації і кооперації залишається безплідним.
Яка роль корінних народів у концепції Елліса? Центральна. Дослідник прямо вказує на необхідність «відновлення суверенітету корінних і традиційних народів над землями і водами». Корінні громади демонструють одні з найвищих показників збереження біорізноманіття там, де мають реальний контроль над ресурсами — що робить їх ключовими партнерами в будь-якій реалістичній стратегії збереження природи.
Ерл Елліс: людство може перетворити планету на краще з’явилася спочатку на Цікавості.
