2984
Лікарі роками попереджають: менше солі на столі — менше ризик гіпертонії. Але що, якщо сіль потрапляє у ваш організм ще до того, як ви починаєте готувати — з самої питної водою? Новий мета-аналіз, результати якого описують Phys.org та Florida International University, дав однозначну відповідь: так. Вища солоність питної води достовірно підвищує артеріальний тиск і ризик гіпертонії — і цей зв’язок найсильніший саме у прибережних районах, де зростання рівня моря дедалі більше засолює підземні водоносні горизонти.
Що відомо коротко
- : Chowdhury R. et al. «Association of drinking water salinity with elevated blood pressure and risk of hypertension», BMJ Global Health (грудень 2025). DOI опублікований через FIU/EurekAlert.
- Авторська група: Флоридський міжнародний університет (FIU), Університет Джонса Гопкінса, Університет Вандербілта, PAHO.
- Мета-аналіз: 27 популяційних досліджень, 74 063 учасники з США, Бангладеш, В’єтнаму, Кенії, Австралії, Ізраїлю і ряду європейських країн.
- Вища солоність питної води → систолічний тиск вище на +3,22 мм рт.ст., діастолічний — на +2,82 мм рт.ст..
- Ризик розвитку гіпертонії вищий на 26% у тих, хто п’є більш солону воду.
- Ефект особливо виражений у прибережних популяціях.
- ВООЗ досі не встановила жодних норм натрію у питній воді за ознаками здоров’я.
Що це за явище
Підземні водоносні горизонти забезпечують майже половину світового питного водопостачання. У прибережних регіонах ці горизонти розміщені поряд із морем. Коли підвищення рівня океану або надмірне водозабирання знижує тиск у прісноводному горизонті, солона морська вода проникає глибше в ґрунт — і у водопровід.
Ця так звана засолення підземних вод (saltwater intrusion) стає дедалі гострішою проблемою в умовах кліматичних змін. Якщо підйом рівня моря продовжиться нинішніми темпами, мільярди людей у прибережних районах стикатимуться з дедалі солонішою питною водою — не знаючи про це, бо людина не відчуває смаку солі в концентраціях, що вже впливають на здоров’я.
Деталі відкриття
«Для більшості людей їжа залишається основним джерелом натрію. Але там, де солоність підвищена, питна вода може додавати до загального споживання», — зазначає д-р Раджів Чоудхурі (FIU), головний автор дослідження.
Дослідники об’єднали дані 27 наукових робіт і порівняли здоров’я людей, що споживають воду з різним вмістом солі. Результати виявились стабільними у всіх географічних контекстах: від прибережного Бангладешу до Австралії та Ізраїлю. Підвищення на 3,2 мм рт.ст. систолічного тиску може виглядати скромно — але на рівні мільярдного населення навіть невеликі зрушення означають мільйони додаткових випадків серцево-судинних подій.
Для порівняння: ризик гіпертонії від підвищеної солоності (26%) порівнянний з ризиком від фізичної пасивності (15–25%), яка традиційно фігурує у всіх кардіологічних рекомендаціях. Але вода — там не згадується.
Що показали нові спостереження
Дослідники виявили кілька механізмів впливу натрію з питної води на артеріальний тиск. Надлишок натрію зменшує ендотеліальне виробництво оксиду азоту (судинорозширювача), підвищує жорсткість великих артерій, активує симпатичну нервову систему і затримує воду, підвищуючи об’єм крові та навантаження на серце і нирки.
Тобто механізм той самий, що і при надмірному вживанні солі з їжею — але джерело невидиме і некероване поведінкою людини. Контролювати якість питної води набагато складніше, ніж відмовитися від досолювання страв.
Чому це важливо для науки
Гіпертонія вражає понад 1 мільярд людей у світі та є провідним фактором ризику серцевих нападів і інсультів. При цьому глобальні стратегії її профілактики зосереджені виключно на поведінкових факторах — харчуванні, фізичній активності, паління.
Дослідження вперше систематично об’єднало докази того, що середовищний чинник — солоність питної води — може бути настільки ж важливим, як і спосіб життя. Особливо критично це для понад 3 мільярдів людей, що проживають у прибережних або приморських районах, де підземні води є основним джерелом питної води.
Цікаві факти
ВООЗ встановлює «естетичний орієнтир» щодо натрію у воді — лише 200 мг/л, і лише за смаком, не за здоров’ям. Жодного клінічно обґрунтованого порогового значення натрію у питній воді наразі не існує.
У деяких регіонах Бангладешу, де засолення підземних вод особливо сильне, вагітні жінки з водою споживали натрій на рівні, що підвищував ризик прееклампсії у 5,48 раза порівняно з жінками, що пили воду з низькою солоністю. Джерело: Khan et al., PLOS ONE, 2014.
Опріснення — технологічний метод видалення солі з морської або солонуватої води — вже використовується у понад 150 країнах, але залишається дорогим і доступним переважно в заможних прибережних державах (ОАЕ, Ізраїль, Австралія). Більшість найбільш вразливих прибережних спільнот у Південній Азії та Африці не мають до нього доступу. Джерело: IDA — International Desalination Association.
Навіть підвищення систолічного тиску на 2 мм рт.ст. у масштабі популяції, за оцінками дослідників, здатне знизити смертність від інсульту на ~10% — якщо усунути причину. Це ілюструє, чому «малий» ефект насправді має колосальне публічне значення. Джерело: Lewington et al., Lancet, 2002.
FAQ
Як дізнатися, чи є натрій у моїй питній воді? У більшості розвинених країн місцеві водопостачальники публікують результати аналізу якості води. В Україні таку інформацію надають регіональні підприємства водоканалу. Норми ЄС для натрію у питній воді — 200 мг/л, але хворим на гіпертонію рекомендується знати свій рівень.
Чи допоможе побутовий фільтр видалити сіль? Звичайні вугільні фільтри не видаляють натрій. Ефективні лише системи зворотного осмосу, але вони дорожчі і видаляють також корисні мінерали. Людям з гіпертонією і солонуватою водою у регіоні варто проконсультуватися з лікарем.
Це стосується лише прибережних районів? Переважно — так: найсильніший ефект зафіксований у прибережних популяціях. Але і у внутрішніх регіонах з мінералізованими ґрунтами, або де для зрошення застосовують солонувату воду, ризик може бути підвищеним.
Солона питна вода підвищує тиск — ризик для 3 млрд людей з’явилася спочатку на Цікавості.
