5703
Коли томати на грядці виглядають потужно, але плодів майже немає, а ті, що з’явилися, водянисті й прісні, причину зазвичай шукають у погоді чи невдалому сорті. Насправді джерело проблеми часто криється в надмірному підживленні, яке вважалося корисним.
Однією з головних причин такого «помідорного фіаско» є надлишок азоту. Цей елемент активно стимулює ріст зеленої маси, але водночас пригнічує формування зав’язі. У результаті кущі розростаються, а плоди залишаються дрібними, порожнистими й без вираженого смаку.
Найчастіше азот потрапляє у ґрунт із компостом, перепрілим гноєм, мінеральними сумішами та трав’яними настоями. Особливу небезпеку становлять так звані «зелені бражки», у яких кількість легкозасвоюваного азоту практично неможливо контролювати. За регулярного поливу такими розчинами рослини швидко переходять у фазу активного нарощування листя.
Надлишок азоту легко впізнати за характерними ознаками: темно-зелені товсті стебла, активне утворення пасинків, витягнуті квіткові китиці та масове опадання зав’язей. За несприятливої погоди в таких плодах можуть накопичуватися нітрати, що робить урожай не лише несмачним, а й менш корисним.
Найбільш чутливими до перекорму є тепличні та індетермінантні сорти, які можуть навіть пропускати закладання плодових китиц. Натомість прості, перевірені часом сорти реагують на надлишок азоту спокійніше.
Фахівці радять не поспішати з азотними добривами під час вирощування томатів. Якщо грядка використовується після огірків або інших культур, що залишають у ґрунті поживні речовини, додаткове підживлення часто є зайвим. Значно простіше вчасно додати нестачу азоту, ніж намагатися усунути його надлишок.
