Дослідження вчених з Університету Райса показує, що південні високогір’я Марса в минулому могли містити підземні водойми і формувати гранітну магму, створюючи сприятливі умови для зародження життя.
Вивчення термічної еволюції Марса, проведене під керівництвом Цин-Тая Лі, виявило, що у ноахський і ранній гесперійський періоди, близько 3–4 мільярдів років тому, товста кора південних регіонів планети досягала 80 км. Така товщина сприяла радіоактивному нагріванню, яке призводило до часткового плавлення нижніх шарів і формування кислих магм. Це, у свою чергу, створювало умови для збереження підповерхневих водних систем, які могли існувати на глибинах кількох кілометрів.
Термічне моделювання показало, що внутрішній нагрів міг формувати гранітні масиви навіть за відсутності земної тектоніки. Граніт, як зазначив Цин-Тай Лі, є не лише породою, а й “геологічним архівом”, який розкриває процеси теплової та хімічної еволюції Марса. Наявність таких порід підтверджує, що стародавній Марс був більш активним і динамічним, ніж припускали раніше.
Підземні аквіфери, які підтримувалися теплом від гранітної магми, могли бути нішами для мікробного життя. Ці приховані екосистеми могли убезпечити організми від суворих умов марсіанської поверхні, зокрема низьких температур і високої радіації.
Важливість результатів полягає у формуванні нових стратегій для пошуку слідів життя. Вчені радять звернути увагу на великі кратери і розломи південного високогір’я, які можуть розкрити внутрішні шари марсіанської кори. Майбутні місії, які досліджуватимуть ці регіони, можуть допомогти підтвердити наявність гранітів і зниклих водойм.
Дослідження Університету Райса відкриває перспективи для вивчення не лише Марса, а й інших планет з подібними умовами, сприяючи розумінню можливостей розвитку життя у складних геологічних середовищах.