412
Дослідники виявили, що планета рухається до кліматичних умов, які в минулому призвели до руйнування ключових атлантичних течій.
Останнім часом дедалі більше розмов про кліматичну кризу, яка чорною хмарою нависла над планетою, обрушуючи на Землю хвилі нестерпної спеки та посухи. Але щось подібне вже відбувалося з нашою планетою принаймні на це вказує нове дослідження, пише Live Science.
Під час останнього міжльодовикового періоду глобальне потепління Землі призвело до танення неймовірної кількості арктичного льоду, що призвело до краху атлантичних течій. Тепер учені вважають, що це ті самі умови, до яких ми рухаємося.
Глобальне потепління призвело до руйнування життєво важливих течій Атлантичного океану якраз перед останнім льодовиковим періодом. Своєю чергою ослаблення течій спричинило каскад ефектів, які призвели до різкого охолодження Гренландського, Ісландського та Норвезького морів, тоді як навколишні океани навпаки — стали теплішими. Тепер учені вважають, що сьогодні ми рухаємося в цьому ж напрямку.
За словами провідного автора дослідження, доцента і палеокеанографа Арктичного університету Норвегії Мохамеда Езата, результати дійсно викликають тривогу. Останній міжльодовиковий період, між 130 000 і 115 000 років тому, був відносно теплим етапом в історії Землі. У цей період світ зіткнувся з вищими температурами, рівнем моря і меншими крижаними щитами. Кліматологи вважають, що цей міжльодовиковий період, ймовірно, є аналогом нашого кліматичного майбутнього.
Під час дослідження вчені виявили, що близько 128 000 років тому посилене танення арктичних морських льодів справило значний вплив на перекидну циркуляцію в північних морях. Течія цих морів відіграє важливу роль в Атлантичній меридіональній перекидній циркуляції (AMOC), до якої входить і Гольфстрім.
Танення арктичних льодовиків, як відомо вченим, може істотно вплинути на AMOC, оскільки прісна вода, що надходить у Північну Атлантику, розбавляє поверхневі води, не даючи їм опускатися на дно і формувати глибинні течії. Вчені також виявили, що головні артерії океану істотно сповільнюються і причиною тому антропогенна зміна клімату. Прогнози також пророкують крах системи в найближчі десятиліття.
Кліматичні моделі припускають, що AMOC може зруйнуватися до 2100 року, але існують величезні невизначеності в прогнозуванні часових рамок. У новому дослідженні Езат з колегами проаналізували нові та зібрані раніше дані з кернів осадових порід з Норвезького моря. Вони порівняли ці дані з аналогічною інформацією з північноатлантичних відкладень, щоб реконструювати розподіл морського льоду, температуру поверхні моря, солоність, глибоководну конвекцію океану і джерела талої води під час останнього міжльодовикового періоду.
Результати вказують на те, що арктична тала вода блокувала формування глибоководних течій у Норвезькому морі під час останнього міжльодовикового періоду. Це значно сповільнило рух AMOC на південь, своєю чергою, сповільнивши двигун, який несе тепло в Північну півкулю. Тепер учені вважають, що щось подібне, ймовірно, чекає на нас у майбутньому, а вже до середини століття на нас чекає літо без льоду.
