133
Багатозадачність заважає нашій продуктивності та іноді відверто псує якість життя
У нашому швидкоплинному світі, де все відбувається з неймовірною швидкістю, постійна багатозадачність стала звичною практикою. Ми постійно переходимо з одного завдання на інше, вважаючи, що це підвищує нашу продуктивність. Проте насправді багатозадачність може шкодити нам.
4 листопада відзначають День нульових завдань. Це свято заведено святкувати у першу неділю жовтня.
День нульових завдань — час, коли можна відкласти всі справи та насолодитися моментом. Цей день спонукає нас зробити паузу, зануритися в теперішній момент і цінувати все, що ми маємо. А ще поміркувати, як багатозадачності може шкодити нам.
Чому багатозадачність частіше шкодить, аніж допомагає?
На порталі imena.ua пишуть, що часті перемикання між завданнями впливають на наш мозок з негативного боку. Уявіть, що ви працюєте, навчаєтеся або займаєтеся домашніми справами. Тепер уявіть, що ви отримуєте повідомлення від друга, і ваш телефон вібрує. Що ви зробите? Якщо ви схожі на більшість людей, ви, напевно, візьмете телефон і прочитаєте його. Потім, можливо, відповісте. І раптом виявляється, що у вас ще кілька непрочитаних електронних листів. Краще перевірити їх — раптом важливі. Повертаючись до роботи, ви намагаєтеся згадати, з чого почали. О, так, маркетинговий звіт. Ви пишете два речення, як раптом телефон знову вібрує. Чи не відповів мені друг?
Цей цикл знайомий багатьом. Ми живемо в постійному потоці інформації, де наша увага стрибає з одного завдання на інше, подібно до покупця, що намагається знайти найкоротшу чергу в супермаркеті. Іронічно, що під час цих стрибків ми можемо залишатися в безперервному русі, так і не досягнувши завершення.
До ери електронної пошти та мобільних телефонів постійний потік інформації не існував, і ніхто не чекав, що ми завжди будемо на зв’язку. Телефони були стаціонарними, і люди не відчували себе до них прив’язаними. Ніхто не вимагав, щоб ви негайно відповідали на дзвінки, адже могли бути години, коли вас не було вдома. Листи доставлялися протягом кількох днів, а не за секунди, тому ніхто не поспішав відповідати.
У чому проблема багатозадачності?
Звісно, швидка комунікація має свої переваги, але наш мозок не зовсім адаптований до цього. Він не створений для одночасного виконання кількох завдань.
Першою вартістю, яку ми сплачуємо, є метаболічна. Через постійне перемикання уваги змушує мозок споживати велику кількість кисневої глюкози, необхідної для нормального функціонування. Вичерпання цих запасів ставить під загрозу нашу когнітивну та фізичну діяльність, що може призвести до зростання тривожності, імпульсивності та агресії.
Більшість завдань, між якими ми перемикаємося, вимагають прийняття рішень. Кожен вибір, навіть найменший, забирає енергію. Тому якщо ми постійно навантажуємо свій мозок дрібними рішеннями, він може виявитися виснаженим, що ускладнить прийняття важливих рішень у критичних ситуаціях.
Що з цим робити?
Справжнє розв’язання цієї проблеми, ймовірно, вимагатиме зміни соціальних очікувань. Але ми можемо вжити деяких заходів, щоб полегшити цю напругу й уникнути найнеприємніших наслідків.
Наприклад, ви можете перевіряти електронні листи та повідомлення в соціальних мережах лише два-три рази на день, а не реагувати на кожне з них. Багато програм дозволяють налаштувати час, у який приходять всі останні повідомлення.
Більшість телефонів також має режим «Не турбувати»» де можна налаштувати, хто може вам телефонувати. Наприклад, можна дозволити проходити виклику, якщо той самий номер телефону дзвонить повторно.
