311
Міждисциплінарна дослідницька група використовувала ряд неінвазивних і мікроінвазівних методів аналізу, щоб зрозуміти, чому на документах Леонардо да Вінчі з’явилися плями, пише Успіх in UA.
Атлантичний кодекс — одна з найбільших і захоплюючих колекцій малюнків і творів Леонардо да Вінчі. Його збереження — велика проблема для вчених і дослідників. Співробітники Міланського політехнічного університету вивчили лист 843 Кодексу, щоб зрозуміти походження деяких чорних плям на документі. Вони з’явилися кілька років тому на сучасному паспарту, який переплітає оригінальні фоліанти Леонардо, повідомляє cikavosti.com.
Міждисциплінарна дослідницька група використовувала ряд неінвазивних і мікроінвазівних методів аналізу для вивчення цього явища, його природи і причин.
Атлантичний кодекс, подарований Veneranda Biblioteca Ambrosiana в 1637 році реставрували в лабораторії Laboratorio del Libro Antico абатства Гроттаферрата в період з 1962 по 1972 рік. У підсумку, експерти випустили 12 томів з 1 119 листами: на кожній сторінці є паспарту з панеллю (доданої реставраторами в Гроттаферраті), що обрамляє оригінальні фрагменти документів Леонардо. З 1997 року Кодекс зберігається в приміщенні зі строго контрольованим мікрокліматом, відповідно до стандартів збереження паперу.
У 2006 році експерти помітили, що документи да Вінчі почали змінюватися: на паспарту виявили дуже маленькі чорні плями, розташовані навколо панелі, які обрамляють і переплітають фоліант. Їх знайшли приблизно на 210 сторінках Кодексу, починаючи з листа 600. Це викликало велике занепокоєння серед зберігачів музеїв і вчених. У 2009 році кілька томів розділили.
Сьогодні малюнки індивідуально монтуються на паспарту, в папки і коробки з безкислотного картону. Дослідження, проведене Політехнічним інститутом, почалося в 2021 році під час робіт по заміні паспарту листа 843.
Попередні дослідження виключили, що плями виникли в результаті мікробіологічних процесів псування. Співробітники Міланського політехнічного університету провели гіперспектральну фотолюмінесцентну візуалізацію, УФ-флуоресцентну візуалізацію та інші методи спостереження. У підсумку, вони виявили сліди крохмального клею і вінілового клею в місцях, де плями були особливо інтенсивними.
Крім того, вчені помітили присутність круглих неорганічних наночастинок діаметром 100-200 нанометрів, що складаються з ртуті і сірки. Вони накопичувалися в порожнинах, утворених між целюлозними волокнами паперу для паспарту. Нарешті, за допомогою синхротронного аналізу, проведеного в ESRF в Греноблі, вдалося ідентифікувати ці частинки як метаціннабарит, сульфід ртуті в незвичайній чорній кристалічній фазі.
Поглиблені дослідження методів консервації паперу дозволили сформулювати деякі гіпотези утворення метаціннабариту. Присутність ртуті зв’язали з додаванням антивегетативної солі в клейову суміш, використовувану в техніці реставрації Гроттаферрати. Її завдали тільки на певні ділянки паперу для паспарту, щоб запобігти мікробіологічному зараженню Кодексу.
Присутність сірки, з іншого боку, викликало забруднення повітря (в Мілані в 1970-х роках рівень SO2 був дуже високим). Можливо, справа в добавках, які використовували в клеї. Згодом, це призвело б до реакція з солями ртуті і утворення частинок метаціннабариту, відповідальних за появу чорних плям.
