328
Острів Рапа-Нуї, відомий як острів Пасхи, привертає увагу вчених своїми величезними кам’яними статуями — моаї, а також суперечливою теорією «екологічного колапсу», пише Успіх in UA.
Відповідно до цієї теорії, місцеві жителі — рапануйці — виснажили ресурси острова, внаслідок чого їхнє суспільство зруйнувалося. Однак сучасні дослідження дедалі більше ставлять під сумнів цю версію. Генетичний аналіз останків рапануйців вказує на стабільний розвиток населення без різкого скорочення до європейського контакту в XVIII столітті.
Згідно з давнішою теорією «екологічного колапсу» або «екоциду», рапануйці масово вирубали дерева для пересування статуй моаї, що призвело до екологічної катастрофи, дефіциту ресурсів і скорочення населення. Вважається, що ці події призвели до демографічного занепаду ще до прибуття європейців у XVIII столітті. Однак нове дослідження ставить під сумнів цю версію історії, повідомляє cikavosti.com.
Дослідники під керівництвом доктора Александра Себастьяна Геттеля з Кардіффського університету, а також вчені з інших інституцій проаналізували геноми 15 рапануйців, які жили між 1670 і 1950 роками. Останки були взяті з паризького музею для детального аналізу. Якби населення острова справді пережило колапс, це повинно було б відобразитися у значному зниженні генетичної різноманітності. Однак, аналіз не виявив таких ознак. Це підтверджує стабільний ріст населення острова з моменту його заселення у XIII столітті до першого контакту з європейцями.
Згідно з дослідженням, генетичний аналіз виявив, що рапануйці мали змішане походження, включаючи близько 10% ДНК корінних американців, що може свідчити про контакти з південноамериканськими народами в період між 1250 і 1430 роками. Це відкриття суперечить ізольованій версії розвитку їхнього суспільства і відкриває нові питання про можливі міграції та культурні зв’язки стародавніх цивілізацій Тихого океану.
Ще одним важливим аспектом нового дослідження став аналіз сільськогосподарської діяльності на острові. Попередні дослідження, зокрема супутникові знімки, показали, що лише невелика частина території острова була покрита так званими «кам’яними садами», які використовували каміння для покращення якості ґрунту. Дослідження припускає, що ці сади могли забезпечити проживання приблизно 4000 осіб — набагато менше, ніж припускали попередні оцінки, які говорили про населення у 15 000 осіб.
Дослідження було проведене в тісній співпраці з сучасною громадою рапануйців, які прагнули дізнатися правду про свою історію. Участь місцевих жителів була ключовою для проведення дослідження, оскільки дозволила провести більш глибокий аналіз із урахуванням культурних особливостей та історичних знань.
Віктор Морено-Майар, провідний автор дослідження, наголосив на важливості повернення останків рапануйців на острів, що є частиною міжнародного руху за репатріацію культурних та історичних артефактів. Після завершення досліджень останки, які зберігалися в музеї в Парижі, будуть повернуті на острів Пасхи.
