351
Гіпотетичні межі Сонячної системи, що визначаються хмарою Оорта, можуть бути значно далі, ніж вважалося, згідно з новою математичною моделлю двох американських вчених.
Дослідники виявили дуже далеку область простору, де космічні об’єкти теоретично можуть піддаватися гравітаційному впливу нашої зірки. Якщо передбачення виявиться правильним, науковому співтовариству, ймовірно, доведеться переглянути межі Сонячної системи.
Хмара Оорта, яка знаходиться на відстані трохи більше одного світлового року від Сонця, традиційно вважається найвіддаленішою частиною Сонячної системи. Однак нове дослідження Едварда Белбруно з Єшива-університету в Нью-Йорку і Джеймса Гріна, колишнього головного наукового співробітника NASA, припускає, що гравітаційний вплив Сонця простягається на відстань до 3,81 світлового року.
Гравітаційний вплив нашої зірки на космічні об’єкти зазвичай зменшується на користь інших зірок. Проте комп’ютерні моделі, проведені Белбруно і Гріном, показують, що на відстані 3,81 світлового року від Сонця існує область, де космічні об’єкти можуть піддаватися гравітаційному впливу нашої зірки. Це значно далі, ніж вважалося раніше, і виходить за межі гіпотетичної хмари Оорта. Про результати своєї роботи дослідники розповіли в статті, опублікованій на сайті електронного архіву препринтів arXiv.
Згідно з їхніми розрахунками, між Сонцем і центром Галактики існує область, подібна до точок Лагранжа, де гравітаційні сили двох масивних тіл перебувають у рівновазі. Такі точки в Сонячній системі використовуються для утримання космічних апаратів, наприклад, телескопа “Джеймс Вебб”. Аналогічні області, виявлені в дослідженні, можуть бути “пастками” для космічних об’єктів, що потрапили під вплив гравітації Сонця.
Об’єкти в цій області можуть залишатися на своїх орбітах вічно, їх не викине у міжзоряний простір і вони не зіткнуться із Сонцем. Проте найближча до нас зірка, Проксима Центавра, може вплинути на ці об’єкти своїм гравітаційним полем.
Науковці вважають, що цей регіон цікавий з наукової точки зору, оскільки може містити планети-сироти або міжзоряні комети та астероїди. Для підтвердження теорії необхідні подальші спостереження за допомогою потужних телескопів, таких як обсерваторія Віри Рубін, що запрацює у 2025 році.
Якщо припущення підтвердяться, науковому співтовариству доведеться переглянути межі Сонячної системи, адже гравітаційний вплив Сонця виявиться набагато більшим, ніж вважалося раніше.
